Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Луганської області про стягнення суми на оздоровлення за 2005-2006 роки за касаційною скаргою представників ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2007 року,

У грудні 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Луганської області про стягнення суми на оздоровлення за 2005-2006 роки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний інвалідом 3 групи і знаходиться на обліку у відповідача. Всупереч вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічні суми допомоги на оздоровлення за 2005-2006 рр. виплачувались йому відповідачем не у кратному до мінімального розміру заробітної плати розмірі, а 15.70 грн. та 90 грн. відповідно. Тобто, за 2005 рік сума недоплати склала 1178.30 грн., за 2006 рік –1510 грн. Із врахуванням наведеного позивач просив стягнути на його користь 2841 гривень 80 копійок.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2006 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2007 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Постанову суду першої інстанції скасовано, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний інвалідом 3 групи і знаходиться на обліку у відповідача. Всупереч вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічні суми допомоги на оздоровлення за 2005-2006 рр. виплачувались йому відповідачем не у кратному до мінімального розміру заробітної плати розмірі, а 15.70 грн. та 90 грн. відповідно. Тобто, за 2005 рік сума недоплати склала 1178.30 грн., за 2006 рік –1510 грн. Із врахуванням наведеного позивач просив стягнути на його користь 2841 гривень 80 копійок.

Відповідно до ст. 48 Закону України N 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що є інвалідами 2 групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно зі ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Між тим, п.37 ч.1 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", було зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що Згідно із п. 37 ч.1 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41,44, абзаців другого, другого, третього, четвертого, п’ятого шостого, сьомого, частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п"ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу представників ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.