Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2007 року,

У серпні 2003 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів. Свої вимоги мотивує тим, що після смерті батька він звернувся з позовом про стягнення компенсації на чисте харчування, компенсації за санаторно-курортне лікування та транспортне обслуговування, посилаючись на те, що вказані компенсації були нараховані до смерті батька ОСОБА_1., але останній їх не встиг отримати.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 16 листопада 2006 року закрито провадження по справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом із проханням стягнути на його користь 1 283.82 грн. заборгованості по виплатам його батька, який був інвалідом ЧАЕС 1 групи, захворювання, пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС 1 категорії. В період з вересня 2000 року по травень 2001 року його батьку була нарахована компенсація на чисте харчування в розмірі 1 153.82 грн. та компенсація на санаторно –курортне лікування в розмірі 70 грн., та компенсація на транспортне обслуговування за перше півріччя 2001 року в розмірі 60 грн., всього становить 1 283.82 грн.

Закриваючи провадження по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені в позові компенсації і виплати відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини і були нерозривно пов’язані з особою спадкодавця.

З огляду на викладене, ухвала суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 03 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.