К-18329/07 Про спонукання до виконання певних дій - 29.09.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року, задоволено позовні вимоги ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" та визнано протиправними дії ДПІ в м. Євпаторії по відмові позивачу відобразити в його особовому рахунку сплату у червні 2001 року податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 35500,00 грн., комунального податку – 1200,00 грн., збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення – 3149,65 грн., плати за придбання торгового патенту на здійснення роздрібної торгівлі юридичними особами – 1040,00 грн., податку з доходів найманих працівників – 2400,00 грн., податку з володільців наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів (юридичних осіб) – 1800,00 грн., а також зобов’язано ДПІ в м. Євпаторії внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення в ньому сплати у червні 2001 року вказаних податкових зобов’язань. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ в м. Євпаторії оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2001 року ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" через Євпаторійське відділення АК АПБ "Україна" здійснило перерахування податків і зборів на суму 45089,65 грн., в тому числі:

- податок на додану вартість в сумі 35500,00 грн. за платіжними дорученнями № 1021 від 18 червня 2001 року на суму 13000,00 грн., № 1032 від 19 червня 2001 року на суму 8000,00 грн., № 1038 від 19 червня 2001 року на суму 7000,00 грн., № 1041 від 21 червня 2001 року на суму 7500,00 грн.;

- комунальний податок – 1200,00 грн. за платіжним дорученням № 1035 від 19 червня 2001 року на суму 1200,00 грн.;

- плата за воду – 3149,65 грн. за платіжним дорученням № 1037 від 19 червня 2001 року на суму 3149,65 грн.;

- плата за торговий патент – 1040,00 грн. за платіжними дорученнями № 988 від 14 червня 2001 року на суму 400,00 грн., № 989 від 14 червня 2001 року на суму 320,00 грн., № 990 від 14 червня 2001 року на суму 320,00 грн.;

- прибутковий податок – 2400,00 грн. за платіжними дорученнями № 1022 від 18 червня 2001 року на суму 1200,00 грн., № 1039 від 21 червня 2001 року на суму 1200,00 грн.;

- податок з володільців транспортних засобів – 1800,00 грн. за платіжним дорученням № 1036 від 19 червня 2001 року на суму 1800,00 грн.

Платіжні доручення про перерахування вказаних податків та інших платежів були прийняті установою банку до виконання. Грошові кошти на загальну суму 45089,65 грн. були списані з рахункового рахунку позивача, але не надійшли за призначенням з вини обслуговуючого банку в зв’язку з його банкрутством.

В зв’язку з цим, в особовому рахунку позивача за вищевказаними податками і зборами утворилась недоїмка, оплата якої відображалася ДПІ в м. Євпаторії в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) за рахунок сплачених позивачем поточних податкових зобов’язань з цих податків і зборів.

10 лютого 2005 року ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" звернулось до Регіонального уповноваженого ліквідатора АК АПБ "Україна" із запитом про надання інформації, згідно відповіді на який вказано, що на перераховані в запиті платежі на загальну суму 52438,27 грн. ДПІ у м. Сімферополі заявила грошові вимоги та включена до Реєстру кредиторів банку "Україна" до третьої черги.

Заявою № 234 від 19 березня 2007 року позивач просив ДПІ в м. Євпаторії відобразити в особовому рахунку ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" сплату податків і зборів згідно з наведеними вище платіжними дорученнями.

Листом від 28 березня 2007 року № 5685/10/19-1-05 відповідачем відмовлено в задоволенні вимог позивача, оскільки за даними виписок Державного казначейства з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів станом на 28 березня 2007 року суми оплати податкових зобов’язань по податках і зборах у розмірі спірних сум до бюджету не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач свої зобов’язання перед бюджетом виконав належним чином, оскільки відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Дата прийняття розрахункового документа на виконання фіксується банком. Також суди послались на положення підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-ІІІ, яким передбачено, що при наявності вини банку платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з вказаною правовою позицією судів, з огляду на слідуюче.

Частиною 4 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" передбачено, що обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.

Проаналізувавши положення Закону № 2181-ІІІ (2181-14) можна зробити висновок, що саме з моментом подачі платіжного документа в банк даний Закон пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку, а тому при наявності вини банку платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету.

Як встановлено в ході розгляду справи, кошти, вказані в платіжних дорученнях, на суму 45089,65 грн., були списані з рахункового рахунку позивача, але не надійшли за призначенням з вини обслуговуючого банку АК АПБ "Україна" в зв’язку з його банкрутством.

ДПА України, враховуючи, що з вини АК АПБ "Україна" не були перераховані відповідно до платіжних доручень клієнтів банку до бюджету податкові платежі на значну суму, своїм розпорядженням № 227-р від 24 липня 2001 року зобов’язала в строк до 3 серпня 2001 року забезпечити відповідно до статті 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пред’явлення підпорядкованими ДПІ ліквідатору кредиторських вимог до АК АПБ "Україна" в розмірі проінвентаризованої заборгованості, нарахованої пені та іншої заборгованості установ АК АПБ "Україна" перед бюджетами.

Як вказано вище, ДПІ у м. Сімферополі були заявлені кредиторські вимоги на суму 52438,27 грн., тобто на всю суму перерахованих позивачем платежів до бюджету та вказана ДПІ визнана кредитором АК АПБ "Україна" по цим платежам в повному обсязі.

Позивачем заявлена вимога на суму 45089,65 грн. за виключенням перерахованого в червні 2001 року через АК АПБ "Україна" 170 грн. готельного збору та 7178,62 грн. донарахувань за актом.

Таким чином, підстави для виникнення у позивача податкового боргу в розмірі спірної суми були відсутні.

Отже, висновок судів про те, що позивач належним чином сплатив в червні 2001 року спірні суми податків і зборів в розмірі 45089,65 грн. є вірним, в зв’язку з чим, судами обґрунтовано визнано дії відповідача по відмові відобразити в особовому рахунку позивача їх сплату, неправомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії відхилити, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2007 року залишити без змін.