К-16641/07 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання надати висновок щодо бюджетного відшкодування ПДВ - 29.09.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2007 року, задоволено позовні вимоги ВАТ "Харцизький трубний завод" та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку Донецької області від 26.04.2007 року № 0000561520/0, зобов’язано відповідача надати до органу державного казначейства висновок про відшкодування із Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 13394839,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Харцизьку Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без мін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2007 року, відповідно до рядка 25 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 73245760,00 грн. Також позивачем разом з податковою декларацією було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року, згідно із яким сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 73245760,00 грн.

ДПІ у м. Харцизьку Донецької області 19.04.2007 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2007 року та уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року, за результатами якої складено акт № 929/15-200191135 від 19.04.2007 року.

Порушень з боку позивача встановленого порядку подання податкових декларацій та документів, передбачених підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в ході перевірки не встановлено, як і не встановлено порушень при визначенні податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень 2007 року.

Також вказаною перевіркою не встановлено порушень правильності визначення позивачем у податковій декларації за лютий 2007 року податкового кредиту, податкових зобов’язань та визначення залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

При цьому, в акті зазначено, що не підлягає включенню до розрахунку бюджетного відшкодування сума перебільшення фактично сплачених коштів отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (січні 2007 року) постачальникам таких товарів (послуг) над сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду – 13394839 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі 13394839 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В процесі перевірки ДПІ у м. Харцизьку не встановила порушень при формуванні позивачем в порядку, визначеному підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, сум податкового зобов’язання та податкового кредиту і визначення від’ємного значення за лютий 2007 року.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому наявність права на бюджетне відшкодування не залежить від того, коли у покупця товарів виникло зобов’язання перед постачальниками і було відображено в податковому кредиті платника податку.

Як встановлено в ході розгляду справи, ВАТ "Харцизький трубний завод" була подана декларація з податку на додану вартість за лютий 2007 року, а також розрахунок бюджетного відшкодування з вказівкою суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 73245760,00 грн. Саме вказана сума податку була сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) в січні 2007 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач при розрахунку суми бюджетного відшкодування діяв у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , а відтак зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі в розмірі 13394839 грн. було безпідставним. Різний підхід до визначення сум бюджетного відшкодування у податкового органу виник внаслідок невідповідності приписів підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування, визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) .

В рядку № 3 даного розрахунку зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від’ємне значення (яке в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, рядок № 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування не відповідає положенням підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Водночас рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв’язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ДПІ у м. Харцизьку підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій – скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача надати висновок органу державного казначейства із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтею 157, пунктами 1, 7 статті 223, статтею 224, частиною 1 статті 228, статтею 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2007 року та постанову Господарського суду Донецької області від 17.05.2007 року в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області надати до органу державного казначейства висновок про відшкодування з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 13 394 839,00 грн. скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.