. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.09.2009 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008

у справі № АС-42/218-07 (22а-193/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Почаєвець"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Почаєвець" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002762310/0 та № 0002752310/0 від 27.11.2006, податкових повідомлень-рішень № 0002722310/2 та №0002732310/2 від 06.04.2007.

Постановою господарського суду Харківської області від 25.06.2007 позовні вимоги задоволені частково, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0002752310/0 від 27.11.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 80047 грн., податкове повідомлення-рішення № 0002732310/2 від 06.04.2007 в частині донарахування 54807, 41 грн., в тому числі основний платіж - 36538, 27 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18269, 14 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008 постанову господарського суду Харківської області від 25.06.2007 скасовано, позовні вимоги задоволено частково, скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002762310/0 та № 0002752310/0 від 27.11.2006, податкове повідомлення-рішення № 0002732310/2 від 06.04.2007 в частині визначення податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 36538, 27 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 18269,14 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржених рішень та податкових повідомлень-рішень є акт виїзної планової документальної перевірки від 15.11.2006 фінансово - господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006.

Перевіркою були встановлені факти проведення розрахунків з покупцями за готівку без наявності РРО.

На підставі виявлених фактів відповідачем було прийняте рішення № 0002762310/0 від 27.11.2006 про застосування штрафних санкцій в розмірі 26827,2 грн. за порушення вимог ст. 3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", приписів ст. 2 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого постановою Правління НБУ № 72, пов’язане з тим, що підприємством були проведені розрахунки готівкою через касу підприємства з ПП "Промтехбуд" на загальну суму 80047,0 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа або касового чека, який би підтверджував сплату ТОВ "Завод "Почаєвець" готівкових коштів, так ПП "Промтехбуд" було надано ТОВ "Завод "Почаєвець" при розрахунках готівкою квитанції до прибуткових ордерів: № 30 від 21.01.2004 на суму 7976 грн., № 34 від 23.01.2004 на суму 6743 грн., № 36 від 02.02.2004 на суму 4956 грн., № 39 від 05.02.2004 на суму 2345 грн., № 41 від 09.02.2004 на суму 3559 грн., № 43 від 25.2004 на суму 9354 грн., № 44 від 26.02.2004 на суму 8880 грн., № 45 від 27.02.2004 на суму 1302 грн., № 28 від 10.03.2004 на суму 6000 грн., № 29 від 11.03.2004 на суму 6000 грн., № 30 від 12.03.2004 на суму 3000 грн., № б/н від 02.11.2004 на суму 9936 грн., № б/н від 15.11.2004 на суму 9996 грн.

На підставі вищевказаних фактів відповідачем було прийняте рішення № 0002752310/0 від 27.11.2006 про застосування штрафних санкцій в розмірі 80047 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в акті перевірки відсутні дані стосовно того, в чому полягає порушення, яка саме норма даної статті була порушена, також в акті перевірки не вказано які ще документи перевіряючі вважали необхідним перевірити і якими документами повинні оформлюватися розрахунки в касі підприємства.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що у перевіряючих не було належних підстав для застосування фінансових санкцій і прийняття оскарженого рішення № 0002752310/0 від 27.11.2006.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки перевіряючими були виявлені з боку підприємства порушення вимог п. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пов’язані з тим, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суми по отриманим маркетинговим послугам від ПП "Промтехбуд" у 1 кв. 2004 року на суму 21316 грн., а тому не мав права віднести до складу податкового кредиту по ПДВ суму 4263,2грн.

Вказані висновки зроблені на підставі того, що у періоді, що перевірявся, позивачем до складу валових витрат були віднесені суми витрат по отриманим маркетинговим послугам від ПП "Промтехбуд", згідно договору № 01/01 від 03.01.2004 з питань постачання змінно-запасних частин для портальних кранів в морські порти.

Дані зарахування були проведені відповідно на підставі актів прийому-передачі № 1 (без дати) на суму 19675, 2 грн., в т.ч. ПДВ 3279, 2 грн., про надані послуги маркетингу, в результаті яких був укладений договір з ДП "Севастопольський морський порт" на суму 98376 грн., та № 2 (без дати) на суму 5904 грн., в тому числі ПДВ 984 грн., по наданим послугам з маркетингу, в результаті яких був укладений договір з СП "Новолог" на суму 29520 грн.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що витрати, понесені позивачем у зв’язку зі сплатою ПП "Промтехбуд" 21316 грн., не можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки результати маркетингових досліджень не використовувались позивачем у власній господарській діяльності у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці та не можуть бути віднесені до валових витраті відповідного податкового періоду та до податкового кредиту по ПДВ в сумі 4263 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що виключення відповідачем зі складу податкового кредиту з ПДВ позивача суми ПДВ в розмірі 36538, 27 грн. по отриманим податковим накладним від МПП "Атос", які скріплені факсимільним підписом, є безпідставним, оскільки чинним законодавством не заборонено підписувати податкові накладні у такий спосіб.

Відповідачем під час перевірки не були проведені зустрічні перевірки МПП "Атос" з метою підтвердження чи спростування факту проведення таких операцій. Як свідчать надані до матеріалів справи документи, під час перевірки на вимогу позивача МПП "Атос" вніс виправлення до спірних податкових накладних, в яких посадова особа завірила факт видачі таких накладних своїм підписом та скріпила печаткою.

За таких обставин в діях позивача відсутні порушення вимог п. 7.2.1, п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов’язання по ПДВ в сумі 36538, 27 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 18269,14 грн.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно встановлено завищення сум податкового кредиту по ПДВ на суму 4263 грн. по операції з отримання маркетингових послуг від ПП "Промтехбуд", але оскарженим податковим повідомленням-рішення № 0002732310/2 позивачу було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ тільки в сумі 38565 грн., з якої нарахування в сумі 36538, 27 грн. є безпідставним, тому правомірним є визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 2026,73 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1013,36грн.

Зважаючи на те, що віднесенням до валових витрат витрати по оплаті маркетингових послуг є безпідставним, відповідачем та судом першої інстанції зроблений вірний висновок про наявність в діях позивача ознак порушення вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв’язку з чим були занижені податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 5329 грн. тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 00002722310/2 .

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008 у справі № АС-42/218-07 (22а-193/08) –залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2007 та постанову господарського суду Донецької області від 25.01.2007 у справі № АС-42/218-07 (22а-193/08) –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.