Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтави та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про нарахування суми,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив визнати таку бездіяльність УПФ неправомірною, зобов’язати відповідачів здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ протиправною. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився у 1939 році, і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набув статусу "дитина війни".

Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01. 2007 року по 09.07.2007 року, позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

В той же час, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.

За таких обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач в 2006 році та до 09.07.2007 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтави залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України.