Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Пенсійного фонду України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання неправомірними дій та стягнення підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , яка переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року

Позивачі звернулися в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (УПФ) про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання призначити підвищення до пенсії як дитині війни.

Зазначали, що є пенсіонерами за віком, мають статус дітей війни, а відтак, з 01 січня 2006 року їхня щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Закон) від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а їхні звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просили визнати такі дії відповідача неправомірними, зобов'язати його підвищити щомісячну пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому перерахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов’язано Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Пенсійний фонд України здійснити фінансування УПФ для виплати підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Новою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Дії УПФ щодо відмови позивачам у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком визнано неправомірними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії як дітям війни, починаючи з 9 липня 2007 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивачі мають статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вони мають право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що з ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ці норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з дня ухвалення цього рішення.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суди обґрунтовано визнали право позивача на підвищення пенсії з 09 липня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону.

Доводи касаційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливим.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239 КАС України (2747-15) .