Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (УПФ) про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання призначити підвищення до пенсії як дитині війни.

Зазначав, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак, з 01 січня 2006 року його щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Закон) від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а його звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просив визнати такі дії відповідача неправомірними, зобов'язати його підвищити щомісячну пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що з ухваленням Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення №6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ці норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з дня ухвалення цього рішення.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо такого зупинення дії статті 6 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суди обґрунтовано визнали право позивача на підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону.

Доводи касаційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливим.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 – 239 КАС України (2747-15) .