Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007 року

у справі № 2-а-1865/07 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

до Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

про стягнення податкового боргу з податку на землю за рахунок активів платника податків, -

В липні 2007 року позивач – Шахтарська ОДПІ звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП "Шахтарськантрацит" податкового боргу з податку на землю за рахунок активів платника податків в розмірі 1508990,47 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто до бюджету України з ДП "Шахтарськантрацит" за рахунок майна (активів) платника податків суму податкового боргу по податку на землю в розмірі 599322,41 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позову, Шахтарська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у вказаній частині та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідач – ДП "Шахтарськантрацит" взятий на податковий облік Шахтарською ОДПІ з 08.05.2003 року під № 187. Відповідно до довідки ОДПІ від 27.07.2007 року № 6407/10/24-01 відповідач є платником податку на землю.

В податкових розрахунках за період з ІІІ кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року, наданих позивачу 29.07.2005 року, 31.01.2006 року, 31.01.2007 року та уточнюючому розрахунку від 03.08.2006 року, відповідачем самостійно визначено розмір податку на землю в загальній сумі 1508990,47 грн.

Між ДП "Шахтарськантрацит" та Шахтарською ОДПІ був складений акт звірки з погашення податкових зобов’язань за період з червня 2005 року по червень 2007 року по земельному податку з юридичних осіб.

Згідно даного акта звірки сума недоїмки відповідача по податку на землю склала 599322,41 грн., яка визнана відповідачем та який не заперечував проти задоволення позову в цій частині.

ДП "Шахтарськантрацит" податкові зобов’язання зі сплати податку на землю були частково сплачені в сумі 907082,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які маються в матеріалах справи. Відповідачем у платіжних дорученнях зазначено призначення платежу та період, за який платник сплачує податок. Однак позивач здійснив зарахування сплачених сум в рахунок сплати податку на землю за минулі періоди без врахування призначення платежу.

Згідно підпункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) податкове зобов’язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України .

Строки погашення податкового зобов’язання визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, в підпункті 5.3.1 якого вказано, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Податкова інспекція вважає, що зарахування сум, сплачених відповідачем, в рахунок сплати податку на землю за минулі періоди, було здійснено правомірно у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ.

Однак суди попередніх інстанцій, проаналізувавши норми Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , Закону № 2181-ІІІ (2181-14) та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276 (z0843-05) , дійшли нормативно обґрунтованого висновку, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, без згоди платника податків, змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

Наведене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів, що позивачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене відповідачем у платіжних документах та неправомірно перераховувались кошти, сплачені відповідачем, на погашення заборгованості, яка виникла раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.