Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Конюшка К.В., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

на постанову господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року

у справі № 7/239пд

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

до 1. Державного підприємства "Донецька залізниця",

2. Приватного підприємства "Вектор"

про визнання угоди недійсною та стягнення сум, -

У вересні 2006 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було заявлено позов до ДП "Донецька залізниця", ПП "Вектор" про визнання недійсною усної угоди на загальну суму 1 296, 00 грн. від 05 вересня 2003 року, яка укладена ПП "Вектор" з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, про стягнення з ПП "Вектор" на користь ДП "Донецька залізниця" дизельного пального в кількості 800 літрів, отриманого за угодою, про стягнення з ДП "Донецька залізниця" 800 літрів бензину А-80, А-76, отриманого за угодою, в доход держави, а в разі неможливості передати майно в натурі – стягнути його вартість.

Постановою господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченні на касаційну скаргу ДП "Донецька залізниця", посилаючись на те, що касаційна скарга не містить законодавчо обґрунтованих доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

При проведенні перевірки ДП "Донецька залізниця", зокрема його підрозділу Шляхових майстерень на станції ступки Донецької залізниці, за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2005 року було встановлено, що ДП "Донецька залізниця" мала господарські операції з ПП "Вектор".

За усним договором між ДП "Донецька залізниця" в особі Шляхових майстерень на станції ступки Донецької залізниці та ПП "Вектор" 05 вересня 2003 року була здійснена господарська операція по обміну дизельного пального на бензин.

ДП "Донецька залізниця" в особі Шляхових майстерень на станції ступки Донецької залізниці отримала бензин А-80, А-76 на підставі податкової накладної від 05 вересня 2003 року № 2154 на суму 3 889, 44 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 648, 24 грн.

ПП "Вектор" отримало від ДП "Донецька залізниця" в особі Шляхових майстерень на станції ступки Донецької залізниці дизельне пальне в кількості 2 220 л. на суму 3 889, 44 грн., в тому числі податок на додану вартість – 648, 24 грн.

Контрагенти виконали зобов’язання за угодою шляхом здійснення зустрічних поставок товару.

Рішенням арбітражного суду Донецької області від 19 грудня 2000 року у справі № 4/93а скасована державна реєстрація ПП "Вектор".

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач не довів наявність умислу у ПП "Вектор" при укладенні угоди. Крім того, суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях посилались на неможливість застосування ст. 49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 01 січня 2004 року.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Позивач як на правову підставу визнання угоди недійсною посилався на ст. 49 ЦК УРСР.

Відповідно до статті 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу – в обох сторін чи в однієї, від виконання угоди – обома сторонами чи однією.

1 січня 2004 року згідно з пунктами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) набрав чинності цей Кодекс і втратив чинність ЦК УРСР (1540-06) .

У ЦК України (435-15) не передбачені такі публічно-правові санкції за укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР. За змістом статті 228 ЦК України наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція.

Із частини другої статті 5 ЦК України випливає, що цей Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.