К-20671/07 Про визнання незаконними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - 09.09.2009 Прийняття

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в Артемівському районі міста Луганська про визнання незаконними дій та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії і призначити додаткову пенсію, за касаційною скаргою УПФ України в Артемівському районі міста Луганська на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2007 року, -

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПФ України в Артемівському районі міста Луганська про визнання неправомірними дії, зобов’язання здійснити виплату пенсії у відповідності з положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-XII (надалі – Закон №796-XII (796-12) ), виходячи з мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи із захворювання пов’язаного з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

31.10.2006р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006р. (231-16) відповідно до положень ч.4 ст.54 якого, пенсія по інвалідності інвалідам ІІ групи не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 вказаного Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 зазначає, що 30.11.2006р. він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, на яку 19.12.2006р. отримав відмову, а тому вважав свої права на належне пенсійне забезпечення порушеними та просив суд поновити їх.

Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 10.05.2007р. у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2007р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано неправомірними дії УПФ України в Артемівському районі міста Луганська і зобов’язано відповідача призначити ОСОБА_1 додаткову пенсію та провести перерахунок пенсії по інвалідності у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону №796-XII, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

В касаційній скарзі УПФ України в Артемівському районі міста Луганська просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 10.05.2007р.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1), є інвалідом ІІ групи із захворювання пов’язаного з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону №796-XII, а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Законом №796-XII (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002р. (1-2002-п)

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, що доводиться наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту постраждалого населення визначені та закріплені в Законі №796-XII (796-12) .

Відповідно до ст.50 вказаного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 цього ж Закону, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними й такими, що відповідають Закону, є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (ч.2 ст.46).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення саме ст.ст. 50 та 54 Закону №796-XII, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

З положень ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише положеннями ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на зазначене, не можуть бути взятими до уваги посилання в касаційній скарзі на положення ч.3 ст.28 вказаного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону №796-ХІІ.

Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_1 апеляційним судом не було враховано приписів ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо визначення дати з якої слід здійснювати перерахунок пенсії.

Матеріали справи свідчать, що за перерахунком пенсії з відповідною заявою ОСОБА_1 звернувся до відповідача 30.11.2006р. (а.с.6).

Відтак, відповідно до положень ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсії позивача слід здійснити з 01.12.2006р.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 211, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська – задовольнити частково .

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2007 року – змінити, доповнивши абзац четвертий її резолютивної частини текстом наступного змісту: "з 01 грудня 2006 року".

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2007 року - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.