К-1396/09 Про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії - 09.09.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року, -

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язання здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) у розмірі 914,77 грн. за період з 01.01.2006 по 31.12.2007.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в м. Стаханові. Зобов’язано УПФ України в м. Стаханові здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 по 31.12.2007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Стаханові ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народилася у 1943 році і відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набула статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, судами правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено розмір прожиткового мінімуму, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року залишити без змін.