Колегія суддів Вищого

адміністративного суду України у складі:

головуючого:

Смоковича М.І.

суддів:

Горбатюка С.А.

Лиски Т.О.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

При цьому зазначав, що відповідно до вимог статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення, він має право на доплату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яку у 2007 році у відповідних розмірах не отримував. Проте, відповідач нараховує зазначену доплату не відповідно з цим Законом в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а в твердих ставках, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , що призвело до порушення його прав.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2007 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати, щомісячно, починаючи з 09 липня 2007 року з розрахунку 440 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2007 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території радіоактивного забруднення в м. Білій Церкві Київської області і має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) управлінням Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області така доплата позивачеві як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення проводилась в розмірі 5,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що дії відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивачу були неправомірними, оскільки конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , встановлені саме цим законом, а не постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Згідно з вимогами частини 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Наявність у позивача права на призначення йому доплати в розмірі не нижчому однієї мінімальної заробітної плати є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , не відповідає визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та Законами України "Про Держаний бюджет України на відповідні роки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, застосуванню підлягає стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цією статтею виплати за основу її нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Окрім того, щодо призначення непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то пунктом 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 39 Закону України ""Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Згідно з вимогами 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, правильним також є висновок судів про те, що позивач має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" лише з 09.07.2007 року, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки він відповідає фактичним обставинам та зроблений на підставі повного, всебічного та об’єктивного розгляду обставин справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.