м.Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Матолича С.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ХОХ-БЕРЕГ" на постанову господарського суду Закарпатської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року у справі №17/101 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ХОХ-БЕРЕГ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

У квітні 2007 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ТОВ "СП "ХОХ-БЕРЕГ" про стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 13 192 грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9895грн. в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "СП "ХОХ-БЕРЕГ" просить скасувати вищезазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу та здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Робоче місце інваліда відповідно до п.1 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України № 314 від 03.05.1995р. (314-95-п) , норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

З матеріалів справи вбачається, що у 2006 році, зокрема в період з січня по вересень, у ТОВ "СП "ХОХ-БЕРЕГ" не було створено двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, які б відповідали наведеному нормативному визначенню робочого місця інваліда, були б забезпечені необхідними для праці інвалідів умовами та прийняті компетентною комісією.

Крім того, ТОВ "СП "ХОХ-БЕРЕГ" звіти та відповідну інформацію у районний центр зайнятості подавало тільки у жовтні-грудні 2006 року.

Згідно із ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Оскільки ТОВ "СП "ХОХ-БЕРЕГ", маючи середньооблікову чисельність працюючих у звітному періоді 501 чоловік, в порушення зазначених вимог Закону не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в січні-вересні 2006 року у кількості 2 особи, то суди підставного задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9895грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у січні-вересні 2006 року. .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "ХОХ-БЕРЕГ" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.