2-а-5355/08 Про зобов'язання надати висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування - 01.09.2009 Прийняття

розглянувши касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2008

у справі №2а-5355/08

за позовом ЗАТ "Перший лікерогорілчаний завод"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

ГУ Державного казначейства в Одеській області

про зобов’язання вчинити певні дії

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2008, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008, позов ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод" до СДПІ по роботі з ВПП м.Одесі, головного управління Державного казначейства України в Одеській області про зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надати головному управлінню державного казначейства України в Одеській області висновок із зазначенням суми ПДВ у загальному розмірі 8 688 743, 86 (вісім мільйонів шістсот вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок три) грн. 86 коп., що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод" та зобов'язання Головного управління державного казначейства України в Одеській області перерахувати суму ПДВ у загальному розмірі 8 688 743, 86 (вісім мільйонів шістсот вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок три) грн. 86 коп., що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Перши лікеро-горілчаний завод" задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій заступник прокурора Одеської області та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі оскаржили їх в касаційному порядку.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем згідно вимог п.п.7.7.4 п.7.7. ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) подані до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі податкові декларації з ПДВ, розрахунки сум бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування починаючи з грудня 2005 року по листопад 2007 року включно.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі здійснені позапланові перевірки підприємства відносно правомірності нарахування бюджетного відшкодування та суми, вказані у податкових деклараціях з податку на додану вартість та у розрахунках сум бюджетного відшкодування з грудня 2005 року по листопад 2007 року включно, підтверджені податковим органом, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки та акти перевірок.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що СДПІ по роботі з ВПП у Одесі протиправно та в супереч Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у висновках, які надавались Головному державному казначейству в Одеській області у повному обсязі не зазначались суми, які підтверджені податковим органом у ході виїзних документальних позапланових перевірок за період з грудня 2005 року по листопад 2007 року включно на загальну суму 8 688 743, 86 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.7.4. п.7.7. ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно підпункту 7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів про те, що податковим органом, в порушення вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не оформлені та не передані головному Державному казначейству України в Одеській області висновки та у свою чергу, головним Державним казначейством України в Одеській області не перераховані на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 8 688 743,86 грн.

Також слід звернути увагу на те, що судами вірно визнано необґрунтованими посилання апелянта на наказ ДПА України №350 від 18 серпня 2005 року (v0350225-05) та твердження про пропущення позивачем строку на звернення до адміністративного суду, оскільки по-перше, Наказ ДПА України №350 від 18 серпня 2005 (v0350225-05) , яким затверджені "Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" не зареєстрований в Міністерстві Юстиції України, тобто, носить рекомендований характер.

По друге, відповідно до статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно підпункту 15.3.1. п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, судами вірно зазначено, що для правовідносин, які складалися між сторонами, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , встановлено інший строк для звернення до адміністративного суду, а саме 1 095 день, в межах якого позивачем і було подано адміністративний позов до суду.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій,, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задоволенню не підлягають, а ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 та постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 у справі №2а-5355/08 –залишаються без змін.