К-10507/08 Про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ - 06.08.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008р.

у справі № 2-а-5420/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Міжгалузева Компанія Антарес" (надалі ТОВ "ММК Антарес")

до відповідачів: 1.Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (надалі – ДПІ у Київському районі м. Донецька); 2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

за участю прокуратури Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У лютому 2008 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Донецька №000772340/0/5785/23-3 від 13.04.2007р., №0001862340/0-12206/10-23/313 від 13.07.2007р., №0001862340/1/14137/10/23-313 від 14.08.2007р., №0001862340/2/14516/10/23-313 від 16.10.2007р., №0001862340/3-492/10/23-313 від 14.01.2008р. та про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006р. – квітень 2007р. у розмірі 390372,00грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008р., позовні вимоги ТОВ "ММК Антарес" було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Донецька звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2008р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008р. та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДПІ у Київському районі м. Донецька, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "ММК Антарес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі – ПДВ) на рахунок платника у банку за період грудень 2006р. – січень 2007р., про що складено акт №674/23-3/33654525 від 29.03.2007р..

Також податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період лютий – квітень 2007р., про що складено акт №193/23-3/33654525 від 04.07.2007р..

Висновками акта перевірки заначено, що перевіркою не підтверджено заявлену ТОВ "ММК Антарес" суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2007р. у розмірі 34848,00грн., що пов’язано з відсутністю відповідей по направленим запитам по ланцюгу до виробника. Також зазначено, що при отриманні матеріалів зустрічних перевірок, що підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, заявлені до відшкодування з бюджету суми ПДВ будуть підтверджені.

За наслідками проведеної перевірки від 29.03.2007р. прийнято податкове повідомлення-рішення №000772340/0/5785/23-3 від 13.04.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1278,00грн..

За результатами проведеної перевірки від 04.07.2007р. податковим орарганом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001862340/0-12206/10-23/313 від 13.07.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 243866,00грн..

В результаті процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення №0001862340/0-12206/10-23/313 від 13.07.2007р., податковим органом прийнято наступні: №0001862340/1/14137/10/23-313 від 14.08.2007р., №0001862340/2/14516/10/23-313 від 16.10.2007р., №0001862340/3-492/10/23-313 від 14.01.2008р., у яких сума зменшення бюджетного відшкодування ПДВ залишилась незмінною.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків установлено в пункті 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що незалежно від фактичного ненадходження до Державного бюджету суми ПДВ, це не може впливати на формування позивачем заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування вказаної норми права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 17 лютого 2009р. під час розгляду за винятковими обставинами справи №3/615/06-АП-3/614/06-АП-24/88/07-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про зобов’язання вчинити дії та стягнення суми.

Сама по собі несплата податку продавцем (у т.ч. внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

У цій справі суди дійшли висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а контролюючий орган виходив з того, що операції з придбання товару у безпосередніх постачальників є фіктивним і фактична сплата сум ПДВ до Державного бюджету не підтверджена.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Якщо контролюючий орган таких доказів не надала або останні були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

У разі підтвердження доводів відповідача про фіктивність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008р. – скасувати та направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2008р. про зупинення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2008р. по справі №2-а-5420/08.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.