Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                 Кривенка В.В.,

суддів:                     Гриціва М.І., Гусака М.Б., 

                            Коротких О.А., Кривенди О.В., 

                            Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., 

                            Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання протиправними дій та відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Вищої ради юстиції та стягнути з державного бюджету на відшкодування моральної шкоди 4 500 000 грн.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 18 листопада 2014 року зазначену позовну заяву залишив без руху та надав строк двадцять днів з дня отримання ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Підставою для постановлення цієї ухвали була невідповідність позовної заяви вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки в позовній заяві не зазначено зміст позовних вимог згідно зі статтею 105 КАС і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо відповідача, немає жодного доводу стосовно допущення суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо нього, а також не надано доказів, що підтверджують такі порушення.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивач отримав зазначену ухвалу 21 листопада 2014 року.

Проте вимоги, наведені в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, у визначені строки заявник не виконав та, відповідно, не усунув недоліки позовної заяви.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 26 грудня 2014 року на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 КАС повернув позивачу позовну заяву у зв'язку з невиконанням вимог, наведених в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України 18 листопада 2014 року про залишення позовної заяви без руху.

Не погоджуючись із ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26 грудня 2014 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати зазначену ухвалу, відкрити провадження по суті позовних вимог та прийняти нове судове рішення - про задоволення позову.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на таке.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суддя Вищого адміністративного суду України виходив із того, що позивач у встановлені строки не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 КАС у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною другою статті 106 КАС встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

За правилами пункту 1 частини третьої статті 108 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з рішенням судді про повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Наведені у заяві ОСОБИ_1 доводи не дають підстав для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 26 грудня 2014 року, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.