суддя-доповідач Карась О.В. № К-9457/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представника відповідача ОСОБА_6, представники позивача в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бобовищанського споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 по справі № 5/267-А (22а-1923/08)

за позовом Бобовищанського споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки

до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

Бобовищанським споживчим товариством Мукачівської райспоживспілки (далі –Товариство, позивач) заявлено позовні вимоги про скасування рішення Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – ОДПІ, відповідач) від 24.04.2007 № 1388/23-01/01764840/9691 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 682 973,65 грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2007 позовні вимоги задоволено частково - визнано нечинним рішення ОДПІ від 24.04.2007 в частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1 682 633,65 грн. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що книги обліку розрахункових операцій, які покладені податковим органом в основу висновку про перевищення граничного річного обсягу розрахункових операцій та визначення обсягу розрахункових операцій, які не проведені через РРО, свідчать про повний облік торгівельними точками позивача розрахункових операцій в охопленому перевіркою періоді. Також про повний облік розрахункових операцій в торгівельній точці с. Копинівці вказують і звіти позивача про використання розрахункових книжок, дані яких не спростовані відповідачем.

Таким чином суд дійшов висновку, що виявлене перевіркою порушення щодо незастосування РРО при досягненні позивачем граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів у 75 000,00 грн. не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п. 1 та п. 3 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 судове рішення суду першої інстанції по справі № 5/267-А (22а-1923/08) скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Товариства, виходив з того, що у 5-ти магазинах, які належать позивачу, проводились операції з продажу товарів без застосування РРО при досягненні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій, встановленого Постановами Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 (1336-2000-п) , від 07.02.2001 № 121 (121-2001-п) , від 29.01.2003 № 151 (151-2003-п) .

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, з підстав порушення при його прийнятті норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006, за результатами якої було складено Акт від 17.04.2007, де зазначено про допущене порушення позивачем п. п. 1, 3 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме виявлено факт перевищення позивачем граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов’язковим, –75 000,00 грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ, через що останній повинен був проводити розрахункові операції через зареєстрований і опломбований РРО з друкуванням відповідних розрахункових документів. Обсяг здійсненних операцій без застосування РРО за період, охоплений перевіркою, склав 336 526,73 грн.

Розрахунок дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій проводився податковим органом на підставі даних звітів про використання РРО (розрахункових книжок), оскільки підприємство не представило до перевірки книги обліку розрахункових операцій фіскальний № 0709000253, зареєстрованої для використання в магазині с. Копинівці, де мало місце перевищення у відповідних періодах. У зв’язку з тим, що із зданих звітів конкретну дату перевищення визначити неможливо, днем перевищення в розрахунках вважався останній робочий день місяця, в якому відбулося перевищення.

На підставі Акту перевірки від 17.04.2007 та п. п.1, 3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР податковим органом було ухвалено оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних, суд апеляційної інстанції у цій справі керувалися положеннями Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) та Постанов Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 (1336-2000-п) , від 07.02.2001 № 121 (121-2001-п) , від 29.01.2003 № 151 (151-2003-п) .

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"передбачено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Такий перелік встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (1336-2000-п) , зокрема згідно п. 2 абз. 1 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим, 200 тис. грн. на один суб’єкт господарської діяльності та 75 тис. грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)).

Статтею 11 Закону №256/95-ВР визначено терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, ДПА України та НБУ.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 07.02.2001 № 121 "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік її розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) , якою встановлено строк переведення підприємницької діяльності на облік операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій в один місяць з дати перевищення граничного розміру річного об’єму розрахункових операцій.

Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 250 Господарського кодексу України, зазначив, що податковим рішенням від 24.04.2007 санкції застосовані в межах строків, передбачених зазначеною нормою кодексу.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми матеріального права зазначені вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанцій скасуванню не підлягає, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Бобовищанського споживчого товариства Мукачівської райспоживспілки залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 по справі № 5/267-А (22а-1923/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.