Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: Комарова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2007 року на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року

у справі № 2а-1030/07 (22-а-3060/2007)

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

до Приватної фірми "Орнатус"

про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки

У липні 2007 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватної фірми "Орнатус" про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не було надано пояснень та документальних підтверджень на лист податкової інспекції, щодо правильності визначення сум бюджетного відшкодування зазначених в декларації з податку на додана вартість за квітень 2007 року у зв’язку з чим проведення камеральної перевірки є неможливим. Крім того, податковий орган вказує на те, що при проведенні позапланових виїзних документальних перевірок підприємства мало місце порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що дає підстави вважати про надання розрахунку суми бюджетного відшкодування зробленого з порушенням норм податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів касаційної скарги.

Позивач або його уповноважені представники в судове засідання не з’явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2007 року відповідачем було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року.

Податковою інспекцією на адресу підприємства надіслано лист про надання документів для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2004 року.

Листом № 478-ор від 07.06.2007 року ПФ "Орнатус" повідомила податковий орган про відсутність підстав для зобов’язання підприємства надати документи для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних податкової декларації, а отже у податкового органу відсутні підстави для витребування інших документів для проведення перевірки. Крім того, суди зазначили про пропуск податковою інспекцією строку, передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" для проведення позапланової перевірки правомірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість за квітень 2007 року.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (z0925-05) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (z0925-05) , невиїзна документальна перевірка визначена як перевірка, що проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Аналогічне визначення документальної невиїзної перевірки (камеральної) міститься в пункті 1.2.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 року.

Пунктом 3.1 вказаних Методичних рекомендацій визначено про доцільність отримання податковим органом з метою проведення перевірки від платника ПДВ завірених копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам та копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних за попередній податковий період, в якому фактично сплачено суму ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), та податковий період, в якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

Згідно з пунктом 3.3 Методичних рекомендацій результатом документальної невиїзної перевірки є: підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; встановлення факту заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ; відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ; визначення необхідності проведення позапланової документальної перевірки платника.

За вказаних обставини колегія суддів дійшла висновку, що право органу державної податкової служби на здійснення документальної невиїзної перевірки (камеральної) правильності задекларованих платником ПДВ сум бюджетного відшкодування податку не обмежується перевіркою показників податкової декларації лише з точки зору правильності арифметичних дій з цими показниками, а стосується відповідності цих показників фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку в межах податкового періоду, за який подана декларація.

Обрання податковим органом способу реалізації повноваження щодо висновку за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки в разі ненадання платником податку необхідних для такого висновку документів є компетенцією цього органу та відповідний спосіб повинен обиратися відповідно до Конституції та законів України, як це передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України.

Частиною 6 статті 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелік яких наведений в пунктах 1-9 цієї частини. Зокрема, серед таких обставин пунктом 3 частини 6 статті 111 зазначеного Закону визначено виявлення недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Законом України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (509-12) передбачено право податкової інспекції на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, проте рішення суду як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у статті 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З огляду на те, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові як на підставу проведення позапланової перевірки ПФ "Орнатус" зазначала про те, що є достатні підстави вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства (пункт 3 частини 6 статті 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ), провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позапланова перевірка з цієї підстави здійснюється згідно з наказом начальника СДПІ.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо пропуску податковою інспекцією строку для проведення перевірки, встановленого підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог. Суди попередніх інстанцій, в даному випадку обчислювали вказаних строк, як строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. До того ж, судами не було взято до уваги, що за змістом підпункту 7.7.5 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) органи державної податкової служби мають право здійснити позапланову виїзну перевірку протягом 30 днів після проведення документальної невиїзної перевірки (камеральної).

Керуючись ст.ст. 157, 220, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2007 року на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року у даній справі скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .

З оригіналом згідно