Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Леонтович К.Г., Матолича С.В., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року у справі №14/344/06-АП за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунарівського районного центру молоді та школярів про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, -

У листопаді 2006 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році у сумі 20902, 96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не працевлаштував на своєму підприємстві у 2005 р. інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Штрафні санкції в сумі 20902,96 грн. відповідачем до Фонду не сплачені, у зв'язку з чим позивач вживає заходів щодо стягнення суми в судовому порядку.

Постановою господарського суду Запорізької області від 05 квітня 2007 року позов задоволено частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п."а" п.п.7.11.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неприбутковими організаціями є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Як випливає зі статуту відповідача в обох редакціях, він є комунальним позашкільним навчальним закладом та фінансується з міського бюджету і є неприбутковою організацією. Кошторис відповідача на 2005 р., та декларація з податку на прибуток свідчать, що у 2005р., позивач фінансувався за рахунок місцевого бюджету та не отримував інших доходів, з липня 2006р., відповідача зареєстровано у ДПІ Комунарівського району м. Запоріжжя, у якості неприбуткової установи. Таким чином, як випливає з матеріалів справи, відповідач є неприбутковою установою відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

В матеріалах справи наявні докази того, що відповідач утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, зокрема довідка Фінансового управління Запорізької міської ради №7-22/147 від 02.02.2007року, кошторис та декларація з податку на прибуток.

Факт отримання відповідачем будь - яких доходів недоведений, а можливість відповідача отримувати кошти з інших джерел від або для статутної діяльності не є прибутком і не включає можливості повного утримання за рахунок місцевого бюджету.

Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затверджене наказом ДПА України №232 від 11.07.1997р. (z0291-97) , не містить обов'язкової вимоги до неприбуткових організацій реєструватися у відповідному Реєстрі, так само як не встановлює конкретних строків для такої реєстрації. Обставина, що відповідач був включений до реєстру неприбуткових організацій та установ лише у липні 2006о., не свідчить про те, що він у 2005р. мав інше джерело фінансування, ніж кошти місцевого бюджету. Докази отримання відповідачем прибутку або інших позабюджетних коштів у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.