К-6830/09-С Про визнання незаконною відмови підвищити розмір пенсії та зобов’язання провести таке підвищення особі як дитині війни - 20.10.2009 Прийняття

провівши розгляд справи в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання незаконною відмови підвищити розмір пенсії та зобов’язання провести таке підвищення як дитині війни за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року,

У жовтні 2007 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання незаконною відмови підвищити розмір пенсії та зобов’язання провести таке підвищення як дитині війни. Свої вимоги мотивовані тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни. Зазначено, що всупереч ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту набрання чинності Закону їй не виплачувалася.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у м. Івано –Франківську щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 09.07. 2007 року по 31.12.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із заявою про апеляційне оскарження судового рішення та із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції змінено. Позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача щодо підвищення пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком.

Не погоджуючись із постановами суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивачка є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни. Зазначено, що всупереч ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту набрання чинності Закону їй не виплачувалася.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) зазначено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказаний Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) з зазначеними змінами був чинний до 31 грудня 2006 року.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому у відповідача не було підстав нараховувати підвищення пенсій дітям війни.

Згідно ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед них положення статті 71 Закону України "про державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України"був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 01 квітня –406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімальне розміру пенси за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, обґрунтовуючи відмову в підвищенні розміру пенсії, як "дитині війни"помилково зазначав, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 (v0a6p710-07) року.

З огляду на викладене, постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року залишити без змін.