Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Козаченку О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 у справі за його позовом до військової частини А 1880 про стягнення грошової компенсації за речове майно та продовольче забезпечення,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 1880 про стягнення грошової компенсації за речове майно та продовольче забезпечення.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2008 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з військової частини А 1880 на користь позивача грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке підлягає видачі військовослужбовцю, в розмірі 3037 грн. 11 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 1880 і був звільнений у запас наказом командира частини від 28.04.2005 № 97. До березня 2000 року позивач забезпечувався продовольчим пайком відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" від 12.03.1996 № 316 (316-96-п) . Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 № 1459-ІІІ (1459-14) , дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинено.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 у справі за його позовом до військової частини А 1880 про стягнення грошової компенсації за речове майно та продовольче забезпечення – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.