Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа - Державне казначейство України, про стягнення недоплаченої допомоги дитині війни, -

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до вимог чинного законодавства він є дитиною війни, а тому згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно із Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) було зупинено на відповідні роки дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі якої позивачу належало нараховувати і виплачувати зазначену державну соціальну підтримку.

Незважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, яким визнано неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , в тому числі й ті, якими було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачами нарахування і виплата зазначеного підвищення за 2006-2007 роки не здійснювалась.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1. просив зобов'язати відповідачів нарахувати і виплатити йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1. із урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Позивач у запереченнях на цю касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у скарзі доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV (3367-15) було внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , а саме: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) не були визнані неконституційними.

Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Кабінетом Міністрів України визначений не був.

Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог у цій частині.

В той же час судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог у частині покладення на відповідача обов'язку здійснити нарахування і виплату зазначеного підвищення до пенсії за 2007 рік.

Так, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За таких підстав судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року є обґрунтованими.

Також судами першої та апеляційної інстанцій правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На час виникнення спірних правовідносин, в тому числі і станом на 09 липня 2007 року, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.