Про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Київської обласної митниці ДМСУ (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати накази ДМСУ від 30 грудня 2011 року № 2783-к "Про припинення перебування на державній службі" (далі - наказ № 2783-к) та Митниці від 3 січня 2012 року № 5-к "Про проведення розрахунку" (далі - наказ № 5-к), поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову зазначив, що звільнення відбулося під час перебування позивача на лікарняному, а відтак оскаржувані накази підлягають скасуванню.

Суди встановили, що ОСОБА_1, маючи спеціальне звання радника митної служби 1 рангу, працював на посаді головного інспектора сектору класифікації товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Митниці. 22 квітня 2004 року ОСОБА_1 прийняв Присягу державного службовця (далі - Присяга).

ДМСУ наказом № 2783-к припинила перебування ОСОБИ_1 на державній службі в митних органах відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) за порушення Присяги.

Згідно з наказом Митниці № 5-к служба фінансів, бухгалтерського обліку та звітності мала провести з ОСОБОЮ_1 повний розрахунок відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні відпустки відповідно до статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки".

Митниця наказом від 26 грудня 2011 року № 887 призначила проведення службової перевірки для з'ясування обставин вчинення ОСОБОЮ_1 протиправних дій для встановлення факту скоєння позивачем протиправних дій стосовно колег, які полягали у заподіянні тілесних ушкоджень.

Як убачається з вищезазначеного наказу, з метою всебічної та об'єктивної перевірки обставин вчинення ОСОБОЮ_1 16 грудня 2011 року у робочий час протиправних дій (заподіяння головному інспектору митного посту "Східний термінал" ОСОБІ_2 тілесних ушкоджень на корпоративній вечірці) та невчасного інформування керівниками відповідних структурних підрозділів керівництва Митниці призначено проведення службової перевірки вказаних обставин.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Суд касаційної інстанції, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що ОСОБА_1 порушив Присягу, скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а відтак був звільнений на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, що є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, встановленої спеціальним законом.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII. На обґрунтування заяви додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 2 лютого, 13 і 14 червня, 21 серпня 2012 року (справи №№ К/9991/12884/11, К/9991/64036/11, К/9991/25677/11, К/9991/28533/11 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У вказаних рішеннях касаційний суд дійшов висновку, що якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, має бути мотивовано.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII і в постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21 180а13) зазначив, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Митним кодексом України (4495-17) , а в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII (3723-12) . Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (2805-15) (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут). Положення Закону № 3723-XII (3723-12) можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723 XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

Розділом 4 Статуту (2805-15) визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (z0154-11) , затвердженою наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 року за № 154/18/892). При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 16 грудня 2001 року у позаробочий час в приміщенні ресторану "Петровський Бровар", що знаходиться в місті Бровари Київської області, на корпоративній вечірці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинив протиправні дії, заподіяв головному інспектору митного поста "Східний термінал" ОСОБІ_2 тілесні ушкодження, тобто скоїв проступок, який негативно вплинув на репутацію ДМСУ, дискредитує Митницю, ганьбить репутацію державного службовця та є несумісним з подальшим перебуванням на державній службі.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.