К-5474/08 Про стягнення недоплаченої одноразової допомоги ветерану війни - 16.06.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2007 року та постанову апеляційного суду м. Севастополя від 13 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя, управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової допомоги ветерану війни та моральної шкоди, -

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя, з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення недоплаченої одноразової допомоги ветерану війни, як учаснику бойових дій та просив стягнути щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за період 2004-2007 роки у розмірі 6028,45грн, а також завданої моральної шкоди в розмірі 2000 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) йому ветерану війни, як учаснику війни щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відповідач виплачував йому вказані виплати у менших розмірах.

Судом до участі у справі були залучені управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя та управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації.

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав відсутності вини відповідача. який здійснював виплати у межах бюджетних витрат та пропуску строку на звернення до суду..

Постановою апеляційного суду м. Севастополя від 13 березня 2008 року постанова Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2007 року скасована, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу учаснику бойових дій в сумі 1770 грн. 30 коп. за 2007 р., в решті заявлених позовних вимог відмовлено з підстав пропуску строку на звернення до суду.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 і управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в яких просять: ОСОБА_1 - скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові про стягнення недоплачених сум за 1999-2006 р.р. та винести нову постанову про задоволення позовних вимог; управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя - скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Одноразова грошова допомога до 5 травня позивачеві виплачувалася у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на 2004, 2005,2006,2007 р.р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що виплата позивачу до 5 травня грошової допомоги як учаснику бойових дій за спірний період обґрунтовано здійснювалася у порядку та розмірах, який визначався Законами України "Про державний бюджет України" за відповідні роки, тому в діях відповідача відсутня вина та що позивачем пропущений строк на звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги виходив з тих підстав, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2004-2006 р.р. необхідно відмовити за пропуском строку на звернення до суду згідно ст. 99 КАС України, а позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня у 2007 р. підлягають задоволенню з підстав визнання неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо визначення розміру виплат грошової допомоги рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) №б-рп/2007, тому вказана грошова допомога підлягає виплаті відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) з урахуванням часткової виплати.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни першої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, законами про Державний бюджет України на 2004 - 2007 роки зупинялася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а виплата щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня здійснювалася у меншому розмірі - на підставі законів про Державний бюджет України на 2004 - 2007 роки.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо виплати щорічної грошової допомоги за 2004-2007 р. р., були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2004-2007 роки, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2004-2006 р.р. за пропуском процесуального строку на звернення до суду згідно ст. 99 КАС України являються обґрунтованими з урахуванням звернення позивача до суду 10.08.2007 р. та проведенням виплат до травня місяця.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому суд першої інстанції також посилався на правомірність дій відповідача, який проводив спірні виплати виходячи із розмірів, встановлених законами України про Державний бюджет на відповідні роки на період виплат.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення грошової доплати за 2007 р. апеляційний суд необґрунтовано послався на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) №б-рп/2007, яким визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) відносно зупинення дії положень спеціального Закону щодо виплат разової щорічної допомоги до 5 травня.

Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачці органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів - до травня 2007 р., положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) , тобто після проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з положень ст.152 Конституції моральна чи матеріальна шкода, заподіяна особам актами, що визнані неконституційними підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.

За таких обставин доводи касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя висновки суду апеляційної інстанції спростовують а касаційна скарга підлягає задоволенню, при цьому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силу постанови суду першої інстанції, скасованої апеляційним судом помилково. Виходячи з наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Колегія суддів зазначає, що у касаційній скарзі позивач ставить вимоги щодо стягнення спірних сум за 1999-2006 р.р.. водночас як позовні вимоги згідно обставин справи ним заявлялися про стягнення спірних сум за 2004-2007 р.р., заявлені позовні вимоги судами і розглядалися.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги позивача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Водночас суд апеляційної інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог і помилково скасував законне рішення суду першої інстанції. Виходячи з наведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням постанови суду першої інстанції в силі, а касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду м. Севастополя від 13 березня 2008 року скасувати.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2007 року залишити в силі

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.