Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи в порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року,

У вересні 2007 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення. Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом 2 групи від захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС тому має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Виплату даної допомоги проводить відповідач і здійснює її разовими платежами протягом поточного року. Зазначає, що на час звернення до суду відповідачем, вказана допомога виплачена в таких розмірах: за 2003 рік - -26,70 грн., за 2004 рік –26,70 грн., за 2005 рік –120 грн., за 2006 рік -120 грн.. Мінімальна заробітна плата у вказані роки становила у 2003 році з 1 вересня –185 грн., 2004 році з 1 вересня –237 грн., у 2005 році з 1 вересня –332 грн., 2006 році з 1 вересня –375 грн. Тобто, розмір виплаченої йому суми не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідними Законами України. Просить стягнути з відповідача на його користь 5351,60 грн. недоотриманих ним сум грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2006 роки.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою із заявою про оскарження постанови суду першої інстанції та із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2009 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження за Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2007 року, оскільки постанова суду першої інстанції не переглядалася в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, подавши заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 12 жовтня 2007 року та апеляційну скаргу пропустив строк звернення до суду. Із заявою про поновлення пропущеного строку він не звертався до суду.

Судом встановлено, що заяву про оскарження постанови суду першої інстанції та апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 12 жовтня 2007 року було подано лише 07 листопада 2007 року року, тобто, через 25 днів після ухвалення постанови судом першої інстанції, про що свідчить заява від 07 листопада 2007 року (а.с. 25) та супровідний лист суду від 07 листопада 2007 року (а.с.24) про направлення постанови суду першої інстанції від 12 жовтня 2007 року позивачу.

Відповідно до ч.3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ч.6 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зі справи вбачається, що оскаржувану постанову від 12 жовтня 2007 року суд першої інстанції постановив за відсутності відповідача, а відтак строк на апеляційне оскарження розпочався з наступного дня після отримання відповідачем копії такої постанови, яку він отримав 07 листопада 2007 року.

Постановляючи ухвалу від 11 лютого 2008 року, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою також ту обставину, що суд першої інстанції порушив вимоги п.8.5 "Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді", затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. N 68 (z0860-06) , надіслав позивачу копію ухвали про повернення позовної заяви простим листом (а.с.18), а не рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що матеріали справи не містять відомостей, які б переконливо свідчили про пропущення відповідачем процесуального строку, а відтак ним передчасно прийнято рішення щодо залишення апеляційної скарги без розгляду.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.