Про визнання дій протиправними, перерахунок та виплату страхових виплат - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду) про визнання дій протиправними, перерахунок та виплату страхових виплат,

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача з 1 лютого 2013 року нарахувати та виплачувати йому щомісячні страхові виплати у розмірі не меншому, ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтею 1197 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та стягнути заборгованість по таких виплатах за період з 1 грудня 2007 року по 1 лютого 2013 року.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 послався на те, що розмір страхових виплат мав обчислюватися відповідно до положень статті 1197 ЦК виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тоді як при призначенні йому виплат за основу взято середній заробіток, обрахований виходячи із заробітної плати, яку він мав до ушкодження здоров'я, відповідно до положень Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ).

Марганецький районний суд Дніпропетровської області постановою від 30 жовтня 2013 року позов задовольнив. Ухвалюючи таке рішення, суд дійшов висновку, що пріоритетному застосуванню до спірних відносин підлягають положення ЦК (435-15) як такі, що набрали чинності пізніше.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов частково: зобов'язав відділення Фонду здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних страхових виплат починаючи з 13 лютого 2013 року відповідно до положень статті 1197 ЦК до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат, та забезпечити виплату коштів з урахуванням сум, отриманих у зазначений період; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 жовтня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України відділення Фонду, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 34 Закону № 1105-XIV та статті 1197 ЦК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 7 серпня 2014 року, ухвалу цього ж суду від 19 березня 2014 року (№№ К/800/35317/14, К/9991/56261/12 відповідно) та ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 26 лютого та 17 липня 2014 року (№№ 6-53075св13, 6-19320св14 відповідно).

Ухвалою від 12 листопада 2014 року Вищий адміністративний суд України допустив справу до провадження Верховного Суду України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 34 Закону № 1105-XIV та статті 1197 ЦК, що, на думку касаційного суду, підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 7 серпня 2014 року (№ К/800/35317/14), якою цей суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у справі про перерахунок та виплату страхових виплат, дійшовши висновку про помилковість застосування цими судами статті 1197 ЦК для визначення розміру середньомісячного заробітку, оскільки в цьому випадку спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні відносини, є саме Закон № 1105-XIV (1105-14) .

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, цього Закону, Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ "Про охорону праці" (2694-12) та інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за своїм завданням та сферою дії є дещо відмінним від правового регулювання цивільно-правових відносин у цілому.

Це підтверджується тим, що згідно з частиною другою статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 34 Закону № 1105-XIV установлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Водночас відповідно до частини першої статті 1197 ЦК розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України доходить висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати норми статті 34 Закону № 1105-XIV як спеціального, без субсидіарного (додаткового) застосування правила, наведеного в абзаці другому частини першої статті 1197 ЦК.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 25 листопада 2014 року (№ 21-503а14).

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, щодо обчислення розміру страхових виплат ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.