. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006

у справі № 2/238

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славсіль-Москва"

до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області, Відділення Державного казначейства у м. Слов’янську та Слов’янському районі

про стягнення бюджетної заборгованості

У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Славсіль-Москва" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на наявність бюджетної заборгованості в сумі 97414 грн., яка утворилася за липень, грудень 2003 року та липень, вересень, жовтень 2004 року, підтвердженої наявними в матеріалах справи податковими деклараціями, та яка підлягає відшкодуванню в силу п. 7.7 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Господарського суду Донецької області від 07.09.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, а саме п. 1.8 ст. 1, абз. 4, 5 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", просив їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23 січня 2003 року позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, про що було видано Свідоцтво № 06584588 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 81), а 27 лютого 2006 року його знято з обліку платника податку на додану вартість. Залишок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, утвореної за липень, грудень 2003 року та липень, вересень, жовтень 2004 року, та не відшкодованої на дату зняття позивача з обліку платника податку на додану вартість, становить 97414 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки право на бюджетне відшкодування виникло за періоди, коли позивач мав статус платника податку на додану вартість, то його позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Підпунктами 7.7.1 та 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону, що діяла до 01 червня 2005 року) передбачено, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, що визначена як різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету протягом місяця наступного за звітним періодом.

За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або перерахована на розрахунковий рахунок. Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного строку (протягом місяця наступного після подачі декларації) вважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість є бюджетною заборгованістю, позовну заяву щодо її стягнення подано в межах 1095 днів з дня отримання права на таке відшкодування, згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Більш того, судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача на п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки останнім не спростовано відсутності факту надмірної сплати позивачем сум податку на додану вартість, та посилання на абз. 4, 5 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року, дія якої не поширюється на період, коли виникли спірні правовідносини, в силу принципу дії норми права у часі.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правомірними висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення відповідачем норм податкового законодавства в частині відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування за липень, грудень 2003 року та липень, вересень, жовтень 2004 року.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар: