Про поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - Текст документа

розглянувши в порядку письмово провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про поновлення на посаді та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ДМСУ від 29 серпня 2011 року № 1821-к у частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України з підстави порушення ним Присяги державного службовця (далі - Присяга), поновити на посаді провідного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил митного поста "Краковець" Митниці та стягнути з Митниці на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що його було звільнено всупереч статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (2805-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Статут), оскільки Митниця не провела службове розслідування, а в оспорюваному наказі містяться лише формальні посилання на статтю 17, пункт 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ). Вважає, що порушення Присяги не допускав.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовив виходячи з того, що мало місце неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, оскільки, перебуваючи на посаді провідного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил митного поста "Краковець" Митниці, позивач не виконав план-завдання, поставлене перед черговою групою, до складу якої він входив, а саме не здійснив оперативні заходи з виявлення та припинення контрабанди та порушення митних правил, не виявив факт незаконного ввезення на митну територію України транспортними засобами товарів. Відомості, що внесені до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ (далі - ЄАІС ДМСУ), відрізняються від відомостей, що надійшли від митних органів Республіки Польща. Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано звільнено за порушення Присяги відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасував, позов ОСОБА_1 задовольнив виходячи із того, що розбіжності щодо номенклатури і кількості товарів, ввезених на митну територію України, встановлені внаслідок співставлення даних митних органів Республіки Польща з даними, що містяться в ЄАІС ДМСУ, не можуть бути достатнім підтвердженням наявності факту незаконного ввезення транспортними засобами товарів в Україну, оскільки інформація митних органів Республіки Польща не містить відомостей щодо часу виїзду з території Республіки Польща транспортних засобів. Жодних інших доказів на підтвердження наявності факту незаконного ввезення на митну територію України транспортними засобами товарів матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року (№ К/9991/58349/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Митниці не підлягає задоволенню з таких підстав.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року у справі, про перегляд якої подано заяву, цей суд, погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції про задоволення позову, зазначив, що наведені в оскаржуваному наказі порушення нормативних актів, які врегульовують порядок здійснення працівниками митної служби митного контролю за товарами, що переміщуються транзитом через територію України, не могли бути підставою для звільнення позивача з митних органів на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII за порушення Присяги.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України, яку додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проведеним Рівненською митницею Міністерства доходів і зборів України службовим розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, що є несумісним із званням державного службовця. Тому припинення перебування позивача на державній службі з підстав порушення Присяги є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Аналіз судового рішення, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи заяву, дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цьому спорі, не подібні до спірних відносин у справі, що розглядається, оскільки вищевказані рішення ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.