Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Одеської області від 9 жовтня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року у справі №31/258-06-8005А за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування" про стягнення суми, -

У серпні 2006 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Одеський консервний завод дитячого харчування", в якому просило стягнути з відповідача 3522,39 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Постановою господарського суду Одеської області від 9 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Справа № К-1695/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту №10-ПІ за 2005 рік наданого до Одеського обласного відділення ФСЗІ підприємством зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 203 особи з яких 7 осіб, яким встановлена інвалідність.

За нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів позивачем застосовані штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві відповідача, що склало 3405,91 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) дає підстави зробити висновок про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3522,39 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, адже судами встановлено, що відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – відхилити.

Постанову господарського суду Одеської області від 9 жовтня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного