Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року по справі № А5/2018-2/314 за позовом ТОВ "Делакс-житлобуд" до Дрогобицької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Львівської області від 27.12.2005 року в задоволені позовних вимог ТОВ "Делакс-житлобуд" до Дрогобицької ОДПІ (правонаступник – ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та постановлена нова – про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 17.07.2006 року звернувся до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме, судом не було враховано, що Позивачем зайво включено в податковий кредит по ПДВ, вартість матеріалів, які не використовувались у будівництві при спорудженні багатоквартирного житлового будинку (акти виконаних робіт генпідрядника, калькуляція вартості матеріалів до актів виконаних робіт, декларації з ПДВ за липень, серпень 2004 року, книга придбання товарів (робіт, послуг). Хоча позивачем і було оплачено вартість робіт згідно акту приймання виконаних робіт, калькуляція, яка є обов’язковою при розрахунку вартості виконаних робіт має відповідати нормам Держбуду.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову апеляційного суду – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом на підставі акту № 43/23-2/32907459 від 16.03.2005 року про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Делакс-житлобуд" СП ТОВ "Делакс Україна" за період з 11.05.2004 року по 01.10.2004 року та за наслідками апеляційного узгодження було винесено податкове повідомлення-рішення № 000676/2/23-1 від 05.08.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 44991 грн. (з них: основний платіж – 29994 грн., штрафні (фінансові) санкції – 14997 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним повідомленням-рішенням в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 19642,17 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11485,58 грн. ДП "Делакс-житлобуд" звернулося до суду із даним позовом.

В акті перевірки, податковий орган, зокрема, дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат у III кварталі 2004 року вартість матеріалів на суму 149971,30 грн., які не використовувались у будівництві багатоквартирного житлового будинку, про що свідчать акти виконаних робіт: акти приймання виконаних підрядних робіт за липень та вересень (генпідрядник – ОПА "ТСК") та акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень (генпідрядник – ТОВ "Делакс-Україна"), норми яких передбачені Ресурсними елементними кошторисними нормами на будівельні роботи, що затверджені Наказом Держбуду України від 05.11.1999р. та введені в дію з 01.01.2000р., а також калькуляціями вартості виробництва продукції за № КА-0000013 від 30.07.2004 p., за № КА-0000021 від 27.08.2004 p., за № КА-0000013 від 30.09.2004p. всього на суму 149971,30 грн..

Згідно з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в період з 11.05.2004 року по 01.10.2004 року позивач мав податковий кредит в розмірі 176766,66 грн., що підтверджено платіжними дорученнями про списання коштів, та належним чином оформленими податковими накладними.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток, або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із визначенням, наведеним в п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не підлягають віднесенню до валових витрат згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Акти документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства генпідрядників позивача – ОПА "Трускавець-курортсервіс" за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р. та СП ТОВ "Делакс Україна" свідчать про те, що під час зазначених перевірок податковим органом не було зафіксовано відхилень щодо приросту та убутку запасів у їхньому обліку, тобто усі будівельні матеріали які були наявні у товариств – генпідрядників були використані.

Факт використання спірних матеріалів Генпідрядниками ОПА "Трускавець – курортсервіс" та ТОВ "Делакс – Україна" підтверджується підсумковими відомостями ресурсів (Підсумкова відомість ресурсів ОПА "Трускавець – курортсервіс" за липень 2004р.; Підсумкова відомість ресурсів ОПА "Трускавець – курортсервіс" за вересень 2004р.; Підсумкова відомість ресурсів ТОВ "Делакс-Україна" за серпень 2004р.), які містять чіткий перелік матеріалів (їх кількості), з яких вбачається кількість та вид використаних будівельних матеріалів, що були використані. вартість використаних будівельних матеріалів була включена до відповідних актів виконаних робіт.

Податкові декларації ОПА "Трускавець – курортсервіс" за липень 2004р., вересень 2004р., податкова декларація ТОВ "Делакс – Україна" за серпень 2004р., податкові накладні № 1104 від 23.09.2004р., № 1089 від 17.09.2004р., № 1082 від 13.09.2004р., № 30-07-04 від 28.07.2004р., № 146 від 31.08.2004р., книга обліку продажу ОПА "Трускавець – курортсервіс" за липень 2004р. та за вересень 2004р., книга обліку продажу ТОВ "Делакс Україна" за серпень 2004р. свідчать про те, що генпідрядниками позивача було віднесено суми додану вартість до своїх податкових зобов’язань.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у податкового органу підстав для нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 19642,17 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11485,58 грн.

Такі висновки суду відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.