Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Циганкової В.О.

відповідача-1: не з'явився.

відповідача-2: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 02.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007

у справі №28/163-А

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БВІ-Прінт", Приватного підприємства "Ренторг-Сервіс"

про визнання договору недійсним, -

Постановою Господарського суду м.Києва від 02.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007, в задоволенні позовних вимог ДПІ у Подільському районі м.Києва про визнання недійсним укладеного між ТОВ "БВІ-Прінт" та ПП "Ренторг-Сервіс" договору №69 від 17.04.2002 з підстав передбачених ст. 49 ЦК УРСР та застосування правових наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, відмовлено.

Судові рішення мотивовано недоведеністю наявності умислу у відповідачів на укладення угоди, спрямованої на ухилення від оподаткування.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального права, а саме ст. 49 ЦК УРСР, ст.ст. 207, 208 ГК України.

Відповідачі правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористались, представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.04.2002 між відповідачами укладено договір №69, за умовами якого підрядник зобов'язаний виготовити, а замовник - прийняти та оплатити поліграфічну продукцію, загальною вартістю 17280 грн., у т.ч. ПДВ - 2880 грн.

Виконання угоди сторонами підтверджується актом прийому-передачі від 17.04.2002, податковою накладною №307 від 17.04.2002, актом позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "БВІ-Прінт" по взаємовідносинах з ПП "Ренторг-Сервіс" №154/26-10/30215203 від 24.12.2003, яким підтверджується відображення відповідачем-1 у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за квітень 2002 року суми договору, а також підтверджено проведення розрахунків між відповідачами за спірною угодою в повному обсязі.

ДПІ у Подільському районі міста Києва вважає, що вищезазначена угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2003 року у справі №2-2147/2003 визнано недійсним наказ №1 від 15.06.201 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ПП "Ренторг-Сервіс" та всі первинні документи ПП "Ренторг-Сервіс", які підписані від імені ОСОБА_1, як директора, з моменту їх складання.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання недійсними документів підписаних ОСОБА_1 як директором ПП "Ренторг-Сервіс", за рішенням суду, доказів набрання чинності яким не надано, та без встановлення наявності протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК України.

Позивач, посилаючись на те, що спірна угода була укладена неповноважною особою не надав належних доказів на підтвердження того, що зазначена угода не була схвалена ПП "Ренторг-Сервіс", у той час як матеріалами справи підтверджується її повне виконання сторонами, кошти за угодою перераховані в повному обсязі на розрахунковий рахунок відповідач-2, товар поставлений та отриманий, що підтверджується рішенням Господарського суду м.Києва від 06.04.2005 по справі №25/47-33/609.

Не надано суду і доказів наявності у відповідача-2 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, а також доказів того, що укладаючи угоду сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, сама по собі оспорювана угода не є такою що суперечить інтересам держави та суспільства, товар не виключено законом із цивільного обігу, відсутні і інші законодавчі обмеження стосовно його виготовлення та поставки.

За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність підстав для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладення було настання протиправних наслідків.

Вірними є і висновки судів про відсутність у позивача підстав для подання позову на підставі ст. 49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) . Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК України (в редакції 1963).

За змістом ч.2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Відсутні підстави і для застосування ст. 208 ГК України, оскільки відповідно до пункту 5 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України (436-15) , положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення, судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 02.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.