К-2123/08 Про спонукання до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки - 27.05.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виробничого кооперативу "Ремонт" на постанову господарського суду Львівської області від 28 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року у справі №1/38-28/26А за позовом виробничого кооперативу "Ремонт" до Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи: Державне підприємство "Львівське лісове господарство", Львівська міська рада, Державне підприємство "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр", про зобов’язання вчинити дії, -

Виробничий кооператив "Ремонт" звернувся до суду з позовом до Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області про спонукання до вчинення дії на виконання рішення від 26 грудня 1997 року №15 шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 32,3 га в межах села Колонія.

В процесі розгляду справи судами було залучено до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача -Державне підприємство "Львівське лісове господарство", Львівську міську раду, Державне підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2005р. позовні вимоги виробничого кооперативу "Ремонт" задоволено в повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03. 2006 р. скасовано рішення господарського суду Львівської області від 10.11. 2005р., а провадження у справі припинено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2006р. скасовано рішення господарського суду Львівської області від 10.11. 2005р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03. 2006 р., а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи постановою господарського суду Львівської області від 28 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року, в задоволені позову виробничого кооперативу "Ремонт" до Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи: Державне підприємство "Львівське лісове господарство", Львівська міська рада, Державне підприємство "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр" - відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка площею 32,3 га у межах села Колонія відноситься до земель лісового фонду, а не до земель комунальної власності Грибовицької сільської ради, тому остання була не вправі розпоряджатися цими землями, отже позовні вимоги кооперативу "Ремонт" до Грибовицької сільської ради є безпідставними .

В касаційній скарзі виробничий кооператив "Ремонт" просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 28.03.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11. 2007 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги касатор обґрунтовує тим, що судами обох інстанцій допущено порушення норм матеріального і процесуального права, дано неправильну правову оцінку дійсним обставинам справи.

В запереченнях на касаційну скаргу Львівська міська рада просить залишити оскаржені судові рішення, як законні і обґрунтовані, без змін. Зазначає, що відповідач - Грибовицька сільська рада не вправі була розпоряджатися спірною земельною ділянкою площею 32,3га, яка знаходиться за межами населеного пункту. Спірна земля відноситься до особливо цінних земель лісового фонду, яка в силу приписів Лісового кодексу України (3852-12) та Земельного кодексу України (2768-14) могла бути вилучена із земель лісового фонду не інакше як на підставі рішення Верховної Ради України, та окрім того, відповідно до норм Земельного кодексу України (2768-14) особливо цінні землі лісового фонду не можуть передаватися у колективну та приватну власність.

В запереченнях на касаційну скаргу заступник прокурора Львівської області просить залишити касаційну скаргу виробничого кооперативу "Ремонт" без задоволення, а оскаржені в касаційному порядку постанову господарського суду Львівської області від 28.03.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11. 2007 р. як законні та обґрунтовані – без змін. Прокурор зазначає, що відповідач- Грибовицька сільська рада не вправі була розпоряджатися спірною земельною ділянкою, так як ця земля знаходиться за межами території сільської ради та окрім того відноситься до земель лісового фонду. Відповідач - Грибовицька сільська рада скасувала своє рішення та рішення виконкому сільської ради, якими кооперативу "Ремонт" надавалися дозволи щодо спірної земельної ділянки, тобто, усунула допущені нею порушення .

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). Земельним кодексом України (2768-14) та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Згідно п.1ч.1ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 32,3 га знаходиться за межами населеного пункту села Грибовичі, тобто, не є комунальною власністю територіальної громади Грибовицької сільської ради.

Також судом встановлено, що вищеназвана земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель лісового фонду і визначена як лісопаркова зона міста Львова.

Лісопаркові зони відпочинку відносяться до земель загального користування, а отже спір щодо надання такої землі конкретній особі у власність під житлово-дачне будівництво є публічно-правовим, так як впливає на права та законні інтереси необмеженої кількості громадян, які вправі використовувати лісопаркову зону для відпочинку.

Отже, суди попередніх інстанцій вірно розглянули дану справу за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Частиною 1 статті 4 Лісового кодексу України встановлено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Згідно статті 6 цього Кодексу у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Крім того, цим Кодексом передбачено, що громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів.

Щодо спірної земельної ділянки, то слід зазначити, що згідно приписів Лісового кодексу України (3852-12) та статті 84 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, особливо цінні землі лісового фонду відносяться до земель державної власності, та такі землі не можуть передаватися у приватну власність.

Отже, такого права як передача земель лісового фонду та продаж таких земель для здійснення підприємницької діяльності під житлово-дачне будівництво, чинним законодавством не надано жодному органу місцевого самоврядування.

Щодо доводів позивача в обґрунтування позову про наявність раніше прийнятих Грибовицькою сільською радою та її виконавчим комітетом рішень щодо передачі спірної ділянки кооперативу "Ремонт" під дачно-житлову забудову, то слід зазначити наступне.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради.

Рішенням сесії Грибовицької сільської ради від 7 квітня 2006 року скасовано рішення сільської ради та її виконавчого комітету щодо вилучення з користування Брюховецького лісництва Львівського держлісгоспу 32,3 га земель лісового фонду у межах с.Колонія та передачі їх до земель запасу сільської ради, а в подальшому їх продаж кооперативу "Ремонт" для здійснення підприємницької діяльності під житлово-дачне будівництво, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства, а саме ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції 1992р.), ст. 6, 9 Лісового кодексу України, чинного на час прийняття рішень.

Сільська рада дійшла висновку, що 32,3га земель лісового фонду не належали до її земель, не були передані у встановленому законом порядку до земель запасу, тому сільська рада не набула права розпорядження ними.

Зазначені 32,3га є землями лісового фонду, які належать до Брюховецького лісництва та відносяться до лісопаркової зони м. Львова, тому до повноважень Грибовицької сільської ради не належить розпорядження такими землями.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в постанові від 16.04.2004р.№7 (va007700-04) , виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок, не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно надана у власність чи користування.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" зазначив, що системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

Матеріалами справи доведено, що зазначені вище 32,3гектарів є землями лісового фонду, які належать до Брюховецького лісництва та відносяться до лісопаркової зони м. Львова.

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В зазначених межах судом касаційної інстанції перевіряється законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень щодо дій суб’єкта владних повноважень, які є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що до повноважень відповідача – суб’єкта владних повноважень Грибовицької сільської ради не входить розпорядження спірною земельною ділянкою, яка відноситься до особливо цінних земель лісового фонду та знаходиться за межами населеного пункту, а тому позовні вимоги виробничого кооперативу "Ремонт" є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу виробничого кооперативу "Ремонт" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 28 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року у справі - без змін.