Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О.Н.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи

за скаргою ОСОБА_1на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Кіровограда,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2004 року, -

У серпні 2004 року ОСОБА_1. в порядку провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Кіровограда (далі - ВДВС Ленінського РУЮ міста Кіровограда).

Зазначала, що, починаючи з липня 2003 року, на виконанні у ВДВС Ленінського РУЮ міста Кіровограда перебуває рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 11 червня 2003 року про стягнення коштів на її користь з Управління освіти Кіровоградської міськради. Однак, рішення суду на час її звернення до суду з цією скаргою не виконано, а постановою від 19 травня 2004 року державний виконавець взагалі припинив проведення виконавчих дій.

Посилаючись на наведені обставини, просила визнати його дії неправомірними, зобов'язати ВДВС Ленінського РУЮ міста Кіровограда поновити виконавче провадження та виконати рішення суду, шляхом направлення відповідної платіжної вимоги до Кіровоградського відділення Держказначейства України, в якому боржник перебуває на банківському обслуговуванні, та накладення арешту на його розрахункові рахунки.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 серпня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2004 року, ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями ОСОБА_1. оскаржила їх до Верховного Суду України.

Її касаційна скарга, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року (697-16) № 697, передана Верховним Судом України Апеляційному суду Миколаївської області для розгляду і вирішення.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 травня 2007 року касаційну скаргу передано для розгляду Вищому адміністративному суду України.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих судами рішень та ухвалення нового рішення про задоволення скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Відповідно до статті - 248-24 ЦПК України 1963 року, у разі, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова про зупинення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ міста Кіровограда у відповідності до статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з поданням боржником до суду скарги на дії державного виконавця щодо накладення арешту на його майно, а такі дії по виконавчому провадженню як накладення арешту на розрахункові рахунки боржника та направлення платіжної вимоги до банку, в якому боржник перебуває на банківському обслуговуванні, були вчинені держаним виконавцем ще до того, як заявник звернулася до суду з даною скаргою.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суди у повному обсязі встановили її обставини, перевірили доводи заявника і суб'єкта оскарження та дали їм належну правову оцінку й ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також поясненнями осіб, які брали участь у розгляді справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки, а тому не можуть прийматися до уваги.

Оскільки судами при вирішенні справи не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права, то за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 31 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.