Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фірми "АРК Центр" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 року по справі № 2-7/470.1-2005 за позовом Фірми "АРК Центр" до ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.-21.04.2005 року, позовні вимоги Фірми "АРК Центр" - задоволено, визнано недійсним рішення ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 11/26-2-30579131/985 від 01.03.2002 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 року, рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 04.08.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Фірми "АРК Центр" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, а саме, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.4.3 ст.4, п.п.19.3.6 п.19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 44 ГК України та ст. 43 ГПК України.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом апеляційної інстанції було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення № 11/26-2-30579131/985 від 01.03.2002 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 312224 грн. і застосовані фінансові санкції в сумі 62444,80 грн. в зв'язку з заниженням податку на прибуток, а також застосовані фінансові санкції за порушення порядку реєстрації як платника податку на додану вартість у сумі 346937,88 грн., стали результати перевірки Фірми "АРК Центр" з питань взаємовідносин з Українсько-турецьким спільним підприємством закритим акціонерним товариством "Етап", які були закріплені в акті № 3-26-2/1128 від 21.02.2002 року. Зазначена перевірка була проведена податковим органом у зв'язку з припиненням діяльності позивача.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не здійснювалося повернення товару, отриманого за договором комісії, а була здійснена його реалізація на суму 1040813,64 грн., що підтверджується випискою із книги обліку продажу товарів по УТ СП ЗАТ "Етап" яка свідчить про те, що в жовтні-грудні 2000 року УТ СП ЗАТ "Етап" продало позивачу товари на суму 1404451,92 грн., у тому числі ПДВ - 234075,38 грн., а також про те, що УТ СП ЗАТ "Етап" 30.06.2001 року отримало від позивача товари на суму 1040813,64 грн.

Доводи позивача про те, що ним було повернуто товар, отриманий на комісію спростовується порівнянням цін на товари, які УТ СП ЗАТ "Етап" передавало позивачеві, і товарів, які позивач передавав УТ СП ЗАТ "Етап". Зазначені ціни не співпадають ні за однією позицією, відхилення допущені як в один, так і в інший бік.

Під час допиту у рамках кримінальної справи відносно посадових осіб Фірми "АРК Центр" ОСОБА_1 (директор УТ СП ЗАТ "Етап") пояснив, що на підставі накладних від 30.06.2001р. УТ СП ЗАТ "Етап" придбало у позивача товари на суму 1040813,64 грн.

На допиті у зв'язку з провадженням у зазначеній кримінальній справі ОСОБА_2, яка надавала послуги позивачу з ведення бухгалтерського обліку, пояснила, що позивач і УТ СП ЗАТ "Етап" уклали між собою договір купівлі-продажу і вона на прохання ОСОБА_3 підписала накладну на реалізацію дрожей на суму 1040813,64 грн.

ОСОБА_4 (головний бухгалтер УТ СП ЗАТ "Етап") на допиті при провадженні у кримінальній справі не змогла пояснити, чому в розрахунку коригування відсутні підписи посадових осіб УТ СП ЗАТ "Етап" та підтвердила, що за накладною від 30.06.2001р. УТ СП ЗАТ "Етап" придбало товари на суму 1040813,64 грн. у позивача.

Здійснення операції купівлі-продажу товару по договору, укладеного між Фірмою "АРК Центр" і УТ СП ЗАТ "Етап", підтверджується також документами, отриманими в результаті зустрічної перевірки УТ СП ЗАТ "Етап".

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла обґрунтованого висновку щодо податковим органом правомірно донараховано позивачу податок на прибуток у сумі 312224,00 грн. і застосовано фінансові санкції в сумі 62444,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним оскаржуваного рішення в частині застосування фінансових санкцій в сумі 346837,88 грн. за видачу фіктивної податкової накладної апеляційний суд правильно виходив з того, що відповідачем не було доведено, що податкову накладну № 2574 від 30.06.2001р. було видано позивачем. Натомість, висновком експерта №217 від 21..05.2002р. встановлено, підпис на зазначеній податковій накладній №2574 від 30.06.2001р. не належить головному бухгалтеру позивача, а особу, яка її підписала - не встановлено.

Висновки апеляційного суду відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами і доводами касаційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія -

Касаційну скаргу Фірми "АРК Центр" залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.