Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

У червні 2006 року ТОВ "Берізка" звернулось з позовом до Управління комунального майна Львівської міської Ради та ДП "Албіс Компані" ТОВ "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" про спонукання до продовження дії договору №2144 від 28.12.2000 на оренду нежитлових приміщень по вул. Коперніка, 5 та визнання недійсним договору оренди від 28.03.2006 №Г-4213-6.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2006 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 апеляційну скаргу ДП "Албіс Компані" ТОВ "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2006 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Берізка" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить фактичні обставини по справі та зазначає, що лист управління комунального майна Львівської міської ради №2-15182/12 від 20.01.2006 ні за змістом, ні за терміном відправлення не відповідає вимогам чинного законодавства як повідомлення про припинення орендних відносин, або відмова від їх продовження, а тому не може бути прийнятий до уваги в якості доказу по справі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції передана на вирішення адміністративного суду - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 3 КАС України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що виливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який і є однією із сторін угоди.

Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, укладають договір відповідно до норм ЦК України (435-15) , під час укладання такого договору його сторони вільно узгоджують зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір є цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного.

Договір оренди, в незалежності від суб’єктів його укладення є цивільно-правовим, оскільки укладається згідно приписів ЦК України (435-15) з особливостями передбаченими Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Тобто, у вказаному спорі відсутній елемент публічності.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що спір щодо спонукання до продовження дії та визнання недійсним договору підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.