Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи

за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови у наданні статусу учасника війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2005 року, -

У серпні 2004 року ОСОБА_1. в порядку провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернувся до суду зі скаргою на рішення Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області (далі - УПСЗН Артемівської РДА Донецької області) від 18 березня 2004 року № 15 щодо відмови в наданні статусу учасника війни.

Зазначав, що на підставі договору між СРСР та Польською Республікою від 15 лютого 1951 року здійснено обмін ділянками державних територій між цими державами, внаслідок чого село Лісковате, в якому він проживав, відійшло до Польської Республіки і саме з території цієї держави 19 липня 1951 року він був переселений на територію Української РСР в Донецьку (колишню Стаханівську) область.

Оскільки Законом України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 2 жовтня 2003 року (1219-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено надання статусу учасника війни особам, які після 9 вересня 1944 року були переселені на територію України з території інших країн, звернувся до УПСЗН Артемівської РДА Донецької області з проханням надати йому такий статус.

Однак, рішенням Комісії по встановленню статусу учасника війни УПСЗН Артемівської РДА Донецької області від 18 березня 2004 року № 15 йому було відмовлено в наданні статусу учасника війни з тих підстав, що фактично він був переселений на Україну не з території Польщі, а з території СРСР, що відійшла до Польщі.

Посилаючись на наведені обставини та незаконність рішення УПСЗН Артемівської РДА Донецької області, просив скаргу задовольнити, зобов'язати суб'єкт оскарження надати йому статус учасника війни з наданням пільг, передбачених законодавством для такої категорії громадян, з 1 січня 2004 року.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2005 року, скаргу задоволено.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, відповідач, УПСЗН Артемівської РДА Донецької області, оскаржив їх до Верховного Суду України.

Його касаційна скарга, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року (697-16) № 697, передана Верховним Судом України Апеляційному суду міста Києва для розгляду і вирішення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 8 жовтня 2007 року касаційну скаргу передано для розгляду Вищому адміністративному суду України.

В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН Артемівської РДА Донецької областіпосилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач разом з матір'ю ОСОБА_2. в червні 1951 року був переселений з території Польської Республіки на територію УСРС в Донецьку (колишню Стаханівську) область, відповідно до умов договору між СРСР та Польською Республікою від 15 лютого 1951 року про обмін ділянками державних територій. Після ратифікації СРСР зазначеного договору - 31 травня 1951 року, вказана територія стала належати Польській Республіці.

Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які після 9 вересня 1944 року були переселені на територію України з території інших країн, вважаються учасниками війни.

Згідно з частиною 2 статті - 248-7 ЦПК України 1963 року при встановленні обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує орган державної влади, орган місцевого самоврядування, посадову чи службову особу задовольнити вимогу заявника і усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права, свободи чи законні інтереси.

З огляду на наведені правові норми та встановлені обставини справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність рішення УПСЗН Артемівської РДА Донецької області щодо відмови надати ОСОБА_1. статус учасника війни.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області залишити без задоволення, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.