Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію, -

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 червня 2007 року дії управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку щодо відмови у здійсненні перерахунків пенсій та визначенні їх у розмірах встановлених законом, за зверненням ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - визнані неправомірними.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору, суд 1-ї інстанції, прийшов до правильного висновку, про необхідність, при розгляді даної справи, керуватися саме нормами ст.ст 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , згідно з якими розмір основної - державної пенсій для інвалідів 2 групи, якими є позивачі у справі, постраждалих від Чорнобильської катастрофи не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 75% мінімальної пенсії за віком.

Так, колегія вважає, дані висновки обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень і соціальний захист, що включає і його право на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відхилити, а постанову Сєвєродонецького міського суду від 18 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім як в строки та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .