Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача 1: неявка;

відповідача 2: неявка;

Генеральної прокуратури України: Руснак Ю.;

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Теплоенергія"

на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006 р.

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р.

у справі №5/59/06-АП

за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Хортицькому районі у м. Запоріжжя

до 1.Закритого акціонерного товариства "Теплоенергія"

2. Закритого акціонерного товариства "Капітал-Т"

про визнання недійсним договору

Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Хортицькому районі у м. Запоріжжя (далі по тексту – позивач, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Теплоенергія" (далі по тексту – відповідач 1, ЗАТ "Теплоенергія") та Закритого акціонерного товариства "Капітал-Т" (далі по тексту – відповідач 2, ЗАТ "Капітал-Т"), в якому просить на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР: 1) визнати недійсним укладений 15.01.2002 року між ЗАТ "Капітал-Т" та ЗАТ "Теплоенергія" договір купівлі – продажу механічної майстерні №11, у зв’язку з укладенням його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 2) застосувати наслідки передбачені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. у справі №5/59/06-АП (суддя Проскуряков К.В.), яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р. (головуючий суддя – Шевченко Т.М., судді Катігіна Л.П., Хуторний В.М.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним укладений між ЗАТ "Теплоенергія" та ЗАТ "Капітал-Т" договір №11 від 15.01.2002 року з моменту його укладання. Стягнуто з ЗАТ "Капітал-Т" у доход державного бюджету України об’єкт нерухомості – механічну майстерню, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 5, інвентарний №8101017.

ЗАТ "Теплоенергія", не погоджуючись з постановою Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р. у справі №5/59/06-АП, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити матеріали справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ЗАТ "Теплоенергія" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання укладеного між відповідачами договору купівлі – продажу механічної майстерні №11 від 15.01.2002 р. недійсним з моменту його укладення відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки, на думку позивача, дана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування передбачених вказаною нормою наслідків.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним зазначений договір на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР виходили з наявності в діях відповідачів мети і умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (далі по тексту – ЦК України (435-15) ). Згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 р. втратив чинність.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України цей Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже – є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Чинний ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК Української РСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Застосування судами при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутніх в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлено обставини у справі, але судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ЗАТ "Теплоенергія" підлягає частковому задоволенню, а постанова Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р. у справі №5/59/06-АП підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Теплоенергія" на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р. у справі №5/59/06-АП задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р. у справі №5/59/06-АП скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити Прокурору Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Хортицькому районі у м. Запоріжжя в задоволенні позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.