Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2007 року, -

У серпні 2006 році позивачка звернулася в суд із позовом до Відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що відповідач не видав їй належним чином оформлені епікризи про знаходженні її у Краматорській психіатричній лікарні, гінекологічному відділенні м. Краматорська. 06 жовтня 2004 року позивачка в судовому засіданні заявила відмову від позову та просила закрити провадження по справі.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2004 року клопотання про відмову від позову задоволено, провадження по справі закрито.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2007 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 06 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2007 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області щодо надання відповідних документів про стан її здоров’я. В іншій частині позову –відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що листом прокурора м. Краматорська № 260 від 16.06.2004 року на адресу ВОЗ виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області спрямована заява ОСОБА_1 з приводу термінів виклику лікаря для консультування позивачки під час її лікування у одному з відділень Краматорської міської лікарні № 2. Листом від 18.06.2004 року під тим же номером прокуратурою м. Краматорська була спрямована заява ОСОБА_1 для розгляду ВОЗ виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області з приводу підтвердження факту перебування позивачки на лікуванні в 1990 році в одному з відділень Краматорської міської лікарні № 1. Листом № 583 від 07.07.2004 року ВОЗ виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області була надана відповідь на заяви ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , яка потребувала підготовки у зв’язку із отриманням додаткової інформації з міської лікарні № 2, що надійшла відповідачу листом № 365 від 05.07.2004 року. Копії епікризів щодо перебування на лікуванні у різних відділеннях міських лікарень м. Краматорська були надані позивачці 06.10.2004 року у ході судового засідання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції вірно керувався Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , в якому зазначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоров’я Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації. Згідно ст. 39 Зазначеного вище закону, пацієнт має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я. Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання дій неправомірними відповідача в частині спонукання надати зазначені копії епікризів відносно перебування на лікуванні, які просила надати позивачка 18.06.2004 року, були надані відповідачем у ході судового засідання 06.10.2004 року, що порушує терміни, встановлені ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"та права ОСОБА_1, які гарантуються ст. 40 Конституції України та передбачені ст. ст. 1, 18 Закону України "Про звернення громадян".

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.