К-798/09 Про нарахування щомісячної допомоги дитині війни - 12.05.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року

у справі №2-а-7/08(22-а-6675/08)

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України, управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України

про нарахування щомісячної допомоги дитині війни,

У липні 2008 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) завернулася до суду з зазначеним вище позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області (далі - управління ПФ, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійного фонду України, управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України (далі - відповідачі), посилаючись на те, що останні порушують її законні права внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства України.

Позивач у позові просила суд зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2733 грн. 30 коп. за 2006-2007 роки включно.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що вона належить до соціальної категорії "дитина війни", тому відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та є неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким була зупинена дія положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , на підставі яких позивачу повинна була бути нарахована соціальна допомога.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду України від 27 листопада 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність управління ПФ протиправною, зобов'язано відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, ухваливши постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дитиною війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон), що підтверджується пенсійним посвідченням №114266/003, виданим 17 січня 1991 року (а. с. 4).

Відповідно до статті 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, якими установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею шостою цього Закону - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки порядок виплат Кабінетом Міністрів України не був визначений, то суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову за 2006 рік.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, було зупинено.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що управління ПФ необхідно зобов'язати здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.

Відповідач-1 посилається на пункт 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду про те, що останній лише звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини 2 статті 38 Бюджетного Кодексу України при підготовці прийняття та введенні в дію Закону України про Державний бюджет України.

Крім того, скаржник ґрунтує свої доводи у касаційній скарзі на пункті 4 Положення "Про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, і районах у містах (затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 (z0441-02) ), а також зазначає, що управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області не мало змоги забезпечити своєчасне та в повному обсязі фінансування та виплату передбачених законодавством підвищень до пенсій дітям війни, оскільки з державного бюджету не виділялися кошти для проведення відповідних виплат у 2007 році.

Такі доводи на думку суду касаційної інстанції є безпідставним, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а відсутність коштів не може бути підставою для порушення прав пенсіонерів даної категорії.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані до даних правовідносин норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року ґрунтуються на об'єктивно встановлених обставинах у даній справі і ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, згідно із частиною 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, скасуванню або зміні не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 22-2, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року залишити без змін.