Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року

та постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року

по справі № 6/188-4515

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000242306/0/51750 від 15.08.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 23253грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року у справі № 6/188-4515 позов задоволено повністю та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97)

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

В результаті державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2006 року № 0000242306/0/51750, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 23253,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем у поданій в червні 2006 року декларації за травень 2006 року заявлено до бюджетного відшкодування 15603,20 грн. податку на додану вартість по податковій накладній № 1415 від 05.04.2006 року, виписаній ТОВ "Тернопіль-Онлайн".

Судами встановлено, що на підставі усної домовленості між ТОВ "Тернопіль-Онлайн" та ТОВ "Стар-Софт", позивачу по видатковій накладній № РН-0001415 від 05.04.2006 року, відпущено машину друкарську вартістю 93619,00 грн. (в т.ч. 15603,20 грн. ПДВ).

За наслідком операції позивач, який є платником податку на додану вартість, отримав на вказану суму податкову накладну № 1415 від 05.04.2006 року. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній відображена позивачем в реєстрі придбаних товарів, робіт та включена до податкового кредиту за квітень 2006 року. Оплата вартості одержаної комп'ютерної техніки позивачем проведена, що стверджується актом перевірки та копіями платіжних доручень, що є в матеріалах справи.

Тернопільською ОДПІ направлено лист №34312/23-06 від 08.06.2006 року про проведення зустрічної перевірки "Тернопіль-Онлайн". На момент складання акту перевірки вичерпної відповіді не отримано.

Відповідач зазначає, що згідно проведеного порівняння показників декларацій по ПДВ та по податку на прибуток наведених в картці платника ТОВ "Тернопіль-Онлайн" з показниками по податкових накладних отриманих ТОВ "Стар Софт" від ТОВ "Тернопіль-Онлайн" видно, що підприємство звітувало з незначними показниками та податок на додану вартість не сплачувався до бюджету. Оскільки суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту і пред'явлені покупцем товарів до відшкодування з бюджету не знаходять підтвердження податковими зобов'язаннями продавця цих товарів, а податкова накладна в такому випадку не виконує своєї законодавчо встановленої функції, ТОВ "Стар-Софт" в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97 віднесло до складу податкового кредиту податкові накладні виписані ТОВ "Тернопіль-Онлайн".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанції обґрунтовано зазначено, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), а отже позивач сплатив 15603,20 грн. податку на додану вартість, включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом № 334/94 підлягала внесенню до складу валових витрат. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платнику податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Закон "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по перерахуванню цього податку до бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2007 року по справі №6/188-4515 залишити без змін.

Справу № 6/188-4515 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.