Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на неправомірні дії, бездіяльність Конституційного Суду України та Голови Конституційного Суду України за касаційною скаргою ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2005 року,

У жовтні 2004 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва із скаргою на неправомірні дії, бездіяльність Конституційного Суду України та Голови Конституційного Суду України.

В обґрунтування скарги зазначили, що звертались до суб'єкта оскарження з конституційним зверненням від 28 липня 2004 року та скаргою від 25 серпня 2004 року.

Проте, їхнє конституційне звернення від 28 липня 2004 року колегією суддів Конституційного Суду України у встановленому порядку не було розглянуто і на нього суб'єктом оскарження надано неналежну відповідь (повідомлення). Цю відповідь ними було оскаржено Голові Конституційного Суду України, на що їм було також надано відповідь за підписом особи, яка не має на це відповідних повноважень.

Просили зобов'язати Конституційний Суд України виконати вимоги статті 49 Закону України "Про Конституційний Суд України", а Голову Конституційного Суду України розглянути - їхню скаргу від 25 серпня 2004 року та виконати вимоги статей 18- 20 Закону "Про звернення громадян".

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. та ОСОБА_2. залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2004 року - без зміни.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять постановлені у справі рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції скасувати.

Вважають, що рішення судами постановлені з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено будь-яких порушень прав чи свобод заявників з боку суб'єктів оскарження, які в межах своєї компетенції, своєчасно та розвернуто надавали належні відповіді заявникам, роз'яснили в цих відповідях положення чинного законодавства щодо порядку подання і форми конституційного звернення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції та залишив рішення без зміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2002 року заявники неодноразово звертались до Конституційного Суду України з питань оскарження дій суддів судів загальної юрисдикції, офіційного тлумачення пункту 5 статті 13 Закону України "Про статус суддів", а також скаржилися на неналежні відповіді на їхні звернення.

13 серпня 2004 року у відповідь на звернення заявників від 28 липня 2004 року було направлено повідомлення, в якому заявниками роз'яснювалось про те, що вказане звернення не відповідає вимогам статей 147, 150 Конституції України та статей 13, 14 Закону України "Про Конституційний Суд України", оскільки воно містить вимогу гарантувати виконання судами загальної юрисдикції положень статей 1, 8, 24, 55 Конституції України та вимогу забезпечити право заявників на звернення до суду загальної юрисдикції, що не належить до компетенції Конституційного Суду України.

Повідомлення було підписано посадовою особою Секретаріату Конституційного Суду України відповідно до положень Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) і Регламенту Конституційного Суду України.

25 серпня 2004 року, не погоджуючись з такою відповіддю, заявники звернулись до Конституційного Суду України зі скаргою, на яку листом від 16 вересня 2004 року їм надана письмова відповідь. У цій відповіді заявникам детально, з посиланням на норми чинного законодавства, роз'яснено порядок організації і діяльності Конституційного Суду України та провадження у справах, повноваження посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, а також роз'яснювались питання віднесені законодавством України до компетенції Конституційного Суду України.

Статтями 43, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що громадяни є суб'єктами права на конституційне звернення лише щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Підставою для такого звернення є наявність неоднозначного застосування положень цих актів судами, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. Вимоги щодо змісту конституційних звернень визначені статтею 42 Закону, але авторами відповідного звернення вони не дотримувалися.

Вимоги ОСОБА_1. і ОСОБА_2. до судів загальної юрисдикції щодо зобов'язання Конституційного Суду України та його посадових осіб розглянути на колегії суддів Конституційного Суду України їхні звернення, в яких оскаржувалися рішення судів, що розглядали цивільні справи за їхніми позовами, не належать до його компетенції.

Відповідно до положень Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) і параграфа 10 Регламенту Конституційного Суду України конституційні звернення перевіряє відповідний підрозділ Секретаріату Конституційного Суду України, до повноважень якого віднесено попереднє вивчення та перевірка їх на відповідність вимогам статтям 13, 14, 38, 39, 40, 41, 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Строки та форма надання заявникам відповіді на звернення та скаргу відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

За таких обставин суди правильно відмовили в задоволенні скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Оскаржувані судові рішення законні і обґрунтовані.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми процесуального закону і що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2005 року в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на неправомірні дії, бездіяльність Конституційного Суду України та Голови Конституційного Суду України - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.