Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.., Усенко Є.А.,

при секретарі Гусєвій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання військового прокурора Хмельницького гарнізону (далі – Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

та касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі – ДПІ)

на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006

у справі № 9/6638

за позовом ДПІ

до військової частини А-2502

про звернення стягнення податкових зобов’язань на активи відповідача,

Красилівська об’єднана державна податкова інспекція в особі її Старокостянтинівського відділення, правонаступником якої є ДПІ, звернулася до господарського суду з позовом про звернення стягнення податкових зобов’язань на належні відповідачеві активи.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006, позов задоволено частково; з військової частини А-2502 стягнуто 132905,75 грн. податкового боргу; позовні вимоги в частині стягнення 1909,16 грн. залишено без розгляду; в решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач є платником як податку з власників транспортного засобу та інших самохідних машин і механізмів, так і збору за забруднення навколишнього природного середовища, тоді як стягнення з відповідача заборгованості, по якій минув строк позовної давності, та неузгодженого податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є неправомірним.

У касаційному поданні до Вищого адміністративного суду України Прокурор просить скасувати ухвалені у цій справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. Подання з посиланням на приписи Закону України "Про Збройні Сили України" (1934-12) та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) мотивоване тим, що власником майна, яке знаходиться в оперативному управлінні відповідача, є держава, що виключає можливість звернення стягнення на активи відповідача в рахунок погашення його податкового боргу. Крім того, на думку Прокурора, з огляду на принципи оподаткування та статус Збройних Сил України військова частина А-2502 як складова Збройних сил України є звільненою від сплати податків та зборів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати частково ухвалені у цій справі рішення та повністю задовольнити позов. Обґрунтовуючи касаційні вимоги, ДПІ зазначає, що Законами України "Про Державний бюджет України за 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України за 2006 рік" (3235-15) зупинено дію підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо списання безнадійного податкового боргу. Крім того, на думку ДПІ, активи, що перебувають у платника на праві оперативного управління, прирівняні до власних активів суб’єкта.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційного подання та касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- військова частина А-2502 є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ;

- за розрахунком ДПІ відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 166703,41 грн., а саме: 149298 грн. недоїмки по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, 299,53 грн. пені, 9895,02грн. недоїмки по збору за забруднення навколишнього природного середовища, 7210,86 грн. пені;

- в матеріалах справи відсутні докази узгодження відповідачем податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1909,16 грн.;

- заявлена позивачем до стягнення заборгованість у сумі 31888,50грн. виникла до 25.11.2002.

Статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999№ 162/379 (z0544-99) , передбачено, що платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Таким чином, з урахуванням наведених законодавчих приписів попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про обов’язок відповідача сплачувати як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, так і збір за забруднення навколишнього природного середовища. Посилання Прокурора на Закон України "Про Збройні Сили України" (1934-12) є необґрунтованим, позаяк з огляду на преамбулу цього Закону він визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними та не належить до законів про оподаткування. Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що:

податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1 статті 5);

платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5);

активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3).

Посилання попередніх судових інстанцій на статтю 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на активи відповідача є необґрунтованими. Так, згідно з преамбулою цього Закону він визначає правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки. Таким чином, названий Закон є загальним стосовно спірних правовідносин, у той час коли перевагу мають спеціальні норми, якими за наведених обставин є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Отже, за таких обставин позов в частині звернення стягнення на активи військової частини А-2502 підлягає задоволенню.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відтак господарські суди, встановивши факт спливу строку позовної давності по податковим зобов’язанням відповідача у сумі 31888,50грн. правомірно відмовили у позові в цій частині.

Посилання ДПІ на зупинення дії підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Законами України "Про Державний бюджет України за 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України за 2006 рік" (3235-15) не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України. Адже, як правильно зазначено апеляційним судом, пункт 18.2 статті 18 названого Закону визначає порядок списання безнадійного податкового боргу, а не застосування строків позовної давності по податковим зобов’язанням.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційне подання військового прокурора Хмельницького гарнізону (далі – Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі № 9/6638 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006 у такій редакції:

Стягнути з військової частини А-2502 на користь Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області 132905,75 грн. податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи військової частини А-2502.

4. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 17.01.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у справі № 9/6638 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.