К-4374/08 Про стягнення компенсації за неотриманий продовольчій пайок - 07.05.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року в справі за його позовом до Військового інституту ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету про стягнення компенсації за неотриманий продовольчій пайок та речове майно,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що проходив військову службу у Військовому двічі орденів Червоного прапору інституті ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету, при звільненні з якої у листопаді 2005 року не сплачено компенсацію за не отримані речове майно в сумі 2 180,42 грн. та продовольчі пайки в сумі 12 671,72 грн.

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставив питання про скасування судових рішень. Просив постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовому інституті ракетних військ і артилерії імені Б. Хмельницького Сумського державного університету. Звільнений зі служби 21 листопада 2005 року у запас, з 30 грудня 2005 року виключений зі списків особового складу.

З 11 березня 2000 року забезпечення продовольчими пайками припинено.

При звільнені не виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 2 180,42 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанції виходили з того, що з 11 березня 2000 року призупинено дію законодавства щодо одержання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість них.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято:

- постанову від 12 березня 1996 року №316 (316-96-п) "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ";

- постанову від 22 липня 1998 року №1135 (1135-98-п) "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час".

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (1459-14) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове та продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків та речового майна були передбачені законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного рішення про те, що права позивача в частині компенсації за продовольчі пайків не порушені. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (1444-2004-п) затверджене Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Тобто, на день підписання наказу про звільнення зі служби в кінці 2005 року позивач мав право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (1444-2004-п) .

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду з позовом, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди не з'ясували думку відповідача з цього приводу та чи підлягає пропущений строк поновленню.

Від з'ясування вказаних питань залежало вирішення справи.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення компенсації за неотримане речове майно і направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року в частині стягнення компенсації за неотримане речове майно скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.