Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2005 р.

у справі №6/74

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт"

2.Приватного підприємства "Тібія"

про визнання угоди недійсною

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі по тексту – позивач, ДПІ у Шевченківському районі) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт" (далі по тексту – відповідач 1, ТОВ "Арт") та Приватного підприємства "Тібія" (далі по тексту – відповідач 2, ПП "Тібія"), в якому, з урахування уточнення позовних вимог, просить на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР: 1) визнати недійсним укладений 02.12.2002 року між ТОВ "Арт" та ПП "Тібія" договір №02/12 в частині придбання відповідачем 2 товару у ПП "Фаворіт-2003" з подальшою його реалізацією відповідачем 1 на загальну суму 57643,32 грн. у зв’язку з укладенням його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 2) застосувати наслідки передбачені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2005р. у справі №6/74 (суддя Місюра Л.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ДПІ у Шевченківському районі, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2005р. у справі №6/74, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання укладеного між відповідачами договору в частині придбання відповідачем 2 товару у ПП "Фаворіт-2003" з подальшою його реалізацією відповідачем 1 на загальну суму 57643,32 грн. недійсним з моменту його укладення відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки, на думку позивача, дана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування передбачених вказаною нормою наслідків.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до укладеного між відповідачами 02.12.2002 року договору, ПП "Тібія" поставлено ТОВ "Арт" продукцію на загальну суму 57643,32 грн.

Факт виконання вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями, накладними, податковими накладними та довідками податкового органу відносно перевірок ТОВ "Арт" від 10.06.2003 р. №189/23-3-30473405 та ПП "Тібія" від 02.07.2003 р. №205/7/23-317.

Виший адміністративний суд України погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладенні спірної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності відповідача 2, оскільки мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, який би було встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Докази на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані відповідачам в зв’язку з несплатою ними сум податкових зобов’язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірного зобов’язання за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у відповідачів також в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно недоведеності податковим органом наявності умислу відповідачів на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

В частині позовних вимог ДПІ у Шевченківському районі щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, Вищий адміністративний суд України зазначає, що у зв’язку з недоведеністю укладення між відповідачами спірної угоди, відсутні підстави для застосування публічно правових санкцій.

Крім того, Вищий адміністративний суд зазначає, що чинний ЦК України (435-15) , не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК Української РСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції зазначає, що застосування публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутніх в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2005р. у справі №6/74 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2005р. у справі №6/74 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2005р. у справі №6/74 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.