Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2007 року, -

У серпні 2005 року позивач звернувся в суд із позовом до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Василевського районного суду Запорізької області від 29 липня 2003 року були задоволені його позовні вимоги та стягнуто з ТОВ "Геліос Центр" і ТОВ "Геліос Агро" заборгованість по заробітній платі та моральна школа. Наказом Міністерства аграрної політики України і Міністерства фінансів України від 07.09.2004 року № 325/329 "Про затвердження порядку перерахування коштів на погашення заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу за станом на 01 січня 2004 року" та п. 9 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядженням голови Запорізької державної обладміністрації від 11 жовтня 2004 року було створено відповідну обласну комісію. Комісія по проведенню інвентаризації заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу Запорізької обласної державної адміністрації, яка займалась розподілом коштів у частині погашення заборгованості по заробітній платі, рівними частинами розподілила гроші, які перерахувала на рахунки районних відділів держказначейства. Але позивачу кошти не було виплачено і було вирішено перенести розгляд питання щодо погашення заборгованості по заробітній платі після надходження в область додаткових коштів. Вважає, що обласна комісія проявляє бездіяльність, позбавляє його права на отримання коштів за рішенням суду. Просив суд визнати неправомірними зазначені вище дії Запорізької облдержадміністрації і стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі невиплаченої заробітної плати - 79 278.96 грн. та моральну шкоду у розмірі - 100 000 грн.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопаді 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2007 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по справі закрито, оскільки справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за правилами КАС України (2747-15) вірно врахував, що у позовній заяві вимоги позивача стосуються захисту його трудових прав. Враховуючи, що він не перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і яку слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст. 3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції усунув порушення вимог процесуального законодавства та обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції і закрив провадження у справі.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.