Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

з участю:

представника відповідачів - Лифаря Д.В.

(довіреності від 14.02.2008 № 10-2016/352

та від 17.02.2009 № 3299/9/10-206/27),

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Львівській області та Державної податкової адміністрації України про визнання неправомірними дій посадових осіб,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації у Львівській області та Державної податкової адміністрації України на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2006 року, -

У березні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до Державної податкової адміністрації у Львівській області (далі - ДПА у Львівській області) та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) про визнання неправомірними дій посадових осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом ДПА у Львівській області від 6 червня 2005 року звільнений у відставку з посади виконувача обов'язків заступника начальника міжрайонного відділу податкової міліції Самбірської ОДПІ.

Однак, за наявності у нього права на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України за безперервну службу" (370/2003) , чинність якої поширено й на осіб начальницького складу податкової міліції, така надбавка йому ні Головою ДПА у Львівській області, ні Головою ДПА України під час проходження служби встановлена не була.

Окрім того, з січня 2000 року по 29 березня 2002 року йому не виплачена компенсація за продовольчий пайок в сумі 1437 гривень 92 копійки.

Просив визнати незаконною бездіяльність посадових осіб ДПА у Львівській області щодо непідготовки наказу про встановлення йому надбавки за безперервну службу в розмірі 70 % грошового забезпечення з 1 липня 2003 року по 17 березня 2005 року та ДПА України щодо непідготовки наказу про встановлення такої надбавки з 17 березня 2005 року по 6 вересня 2005 року, зобов'язати встановити та виплатити зазначену надбавку, а також стягнути з ДПА у Львівській області заборгованість по кінцевому розрахунку в сумі 1437 гривень 92 копійки.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його необґрунтованість.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2006 року, позовні вимогиОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність посадових осіб ДПА у Львівській області щодо невидання наказів про встановлення ОСОБА_1 надбавки за безперервну службу з 1 липня 2003 року по 17 березня 2005 року та ДПА України щодо невидання наказу про встановлення ОСОБА_1 такої надбавки з 17 березня 2005 року по 6 вересня 2005 року, зобов'язано видати накази про встановлення указаної надбавки та здійснити її виплату. Стягнуто з ДПА у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за продовольчий пайок в сумі 166 гривень 25 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги представник відповідачів посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на призначення надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України за безперервну службу" (370/2003) і підстав не призначити її у відповідачів не було. Також позивач мав право й на отримання компенсації за продовольчі пайки, яка своєчасно йому виплачена не була.

Втім, колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Виплата надбавки за безперервну службу особам начальницького складу податкової служби передбачена Указами Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України за безперервну службу" (370/2003) і від 12 липня 2003 року № 595/2003 "Про поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції" (595/2003) . Її виплата здійснюється з 1 липня 2003 року за рахунок коштів, визначених законом про Державний бюджет України, на утримання Державної податкової адміністрації України.

Порядок і умови виплати зазначеної надбавки врегульовувалися наказом ДПА України за № 71 від 04 лютого 2004 року "Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 12 липня 2003 року № 595 (595/2003) ", яким Головам ДПА областей надано право встановлювати особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у відповідних розмірах. Рішення про встановлення особам начальницького складу податкової міліції зазначених надбавок приймалося за поданням їх прямих і безпосередніх керівників та оголошувалося наказом.

Наказом ДПА України за № 115 (v0115282-05) від 17 березня 2005 року "Про внесення змін та доповнень до наказу ДПА України від 4 лютого 2004 року № 71" Голова ДПА України вніс зміни до порядку встановлення надбавки, залишивши право її встановлювати (скасовувати) за собою.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що Головам ДПА областей, а згодом - Голові ДПА України, надано право, а не покладено обов'язок, установлювати особам начальницького складу податкової міліції зазначену надбавку в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання ДПА України та чи було таке право реалізовано безпосереднім керівником позивача. При цьому, передбачені обов'язкові умови, за яких такі надбавки на розсуд керівництва та з урахуванням наявних на це коштів, можуть встановлюватися, зокрема, певний термін безперервної служби в органах внутрішніх справ; високі результати у службовій діяльності; наявність подання прямих і безпосередніх керівників; оголошення наказом про призначення даної надбавки.

Стягнувши з відповідача на корись позивача компенсацію за продовольчий пайок за період з вересня 2001 року по березень 2002 року, суди безпідставно не врахували, що забезпечення продовольчими пайками або виплата грошової компенсації замість них здійснюється на підставі частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а її дія призупинялася згідно із Законом України "Про деякі заходи економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-III (1459-14) .

Постанова ж Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 316 (316-96-п) "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" дію якої поширено на осіб начальницького складу податкової міліції, та на яку посилалися суди в обґрунтування своїх висновків, не регулює питання забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції продовольчими пайками або виплату грошової компенсації за них, а лише встановлює норми забезпечення продовольчими пайками.

Суди при вирішенні справи на наведене уваги не звернули та ухвалили рішення всупереч вимогам закону.

За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Львівській області та Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.