Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги інваліду війни в сумі 3 610 гривень за 2007 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є інвалідом війни 1 групи та відповідно до частини 5 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як інвалід війни 1 групи, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Така виплата у 2007 році була здійснена, але не в повному обсязі, сума недоплаченої допомоги складає 3 610 гривень.

Просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги неправомірними та стягнути недоотриману щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3 610 гривень.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є інвалідом війни 1 групи.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що інвалідам війни 1 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, відповідно статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 450 гривень.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виникнення спірних правовідносин була зупинена пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6 -рп/2007 (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів приходить до висновку про ухвалення нової постанови, якою слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 18 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року скасувати та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.