Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А. (доповідач), Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області (далі - УПФ України в Марківському районі) про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою УПФ України в Марківському районі на постанову Марківського районного суду Луганської області від 14 вересня 2006 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. у Марківському районному суді Луганської області пред'явив позов до УПФ України в Марківському районі про визнання неправомірною відмову перерахувати пенсію та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії.

В обґрунтуванні позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком, а також відповідно до статті 54 зазначеного Закону на отримання пенсії не меншої ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого чинним законодавством.

Просив визнати неправомірною відмову УПФ України в Марківському районі провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФ України в Марківському районі провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого чинним законодавством.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 14 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії УПФ України в Марківському районі та зобов'язано провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1. - інваліду 2 групи в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого Законом України мінімального розміру пенсій за віком діючого на день звернення до УПФ України в Марківському районі та із змінами до Державного бюджету України на протязі поточного року.

Зобов'язано перерахунок провести з часу звернення з заявою до УПФ України в Марківському районі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року апеляційну скаргу УПФ України в Марківському районі залишено без задоволення, а постанову Марківського районного суду Луганської області від 14 вересня 2006 року - без зміни.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в Марківському районі подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер в УПФ України в Марківському районі, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та інвалідом 2-ої групи за захворюванням, яке пов'язане з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1. призначена державна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень статті 50 та частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

Він звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Така відмова є неправомірною з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 54 цього Закону визначено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування має братися розмір мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Правильними є й висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення нового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, висновок судів про неправомірність дій УПФ України в Марківському районі щодо відмови в перерахунку пенсії, та зобов'язанні провести перерахунок призначеної позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії є таким, що відповідає чинному законодавству.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Марківського районного суду Луганської області від 14 вересня 2006 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання неправомірною відмову у перерахунку пенсії та про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.